Візитка. Психолог Микола Мирошниченко

Я Микола Мірошниченко, — лікар, клінічний психолог, гештальт-терапевт. Практикую психотерапію як очно, так і онлайн, з 2004 року.

Як ти потрапив в професію?

Родина у мене медична, тож я завжди цікавився анатомією, книжками, у батька було багато різних книг — і замість абетки в сім років я розглядав монографію з апендектомії. Пам'ятаю, що мені було дуже цікаво. Медична родина... Потім отримав медичну освіту, працював лікарем досить довго. Але інтерес до психології був завжди. Мене цікавили стосунки між людьми: біологічні закони досить прості, а от зрозуміти людину, як вона живе, як працює — мене завжди це цікавило. Тому після медичного університету я отримав другу вищу з клінічної психології, через що досі невимовно радий. І продовжую розвиватися в професії, цікавитися. Тож що у мене дві освіти — медична і психологічна.

В якому напрямі ти працюєш?

Я працюю в гештальт-підході. Це одна з найпоширеніших течій психотерапії, досить відома, популяризована. Завдання гештальт-психотерапії, одне із завдань, — допомогти людині краще розуміти свої переживання, краще розуміти свої власні бажання. За можливості — допомагати, розпитувати, яким чином людина може здійснити свої бажання доступними їй зараз способами і методами.

Із якими темами ти добре працюєш?

Оскільки у мене базова медична освіта, а друга вища — психологічна, добре вдається працювати з тривожним розладом, панічними атаками, із депресіями, із психосоматичними розладами та психосоматичними феноменами. Також добре виходить працювати з почуттям самотності, коли люди приходять і кажуть: «Я самотній, допоможіть мені знайти другу половину».

Добре працюю з сім'ями, із вирішенням конфліктів. Також із міжособистісними конфліктами. І з ситуаціями, пов'язаними з пошуком себе, особистим розвитком. Зазвичай це люди після 40 років, які чогось досягли в житті — і не знають, що далі. Тема, пов'язана з пошуком способів виходу з криз... Часто буває, що є способи виходу з кризи, очевидні мені як фахівцеві, але людина знаходить абсолютно парадоксальні способи, причому мене це дивує, клієнта це часто також дивує. І ось цей вираз обличчя: «Як я раніше до цього не додумався, адже це так просто», — із одного боку, викликає багато співчуття, з іншого, — я завжди розумію, як багато зусиль за цим стояло і як це було не просто, за цим завжди стоять конкретні причини, які не давали знайти вихід з кризи.

Що для тебе психотерапія?

Психотерапія для мене — це, у першу чергу, улюблена професія. У цій професії завжди можна знайти щось нове, ця професія не є шаблонною. Я щоразу, з кожною людиною бачу, наскільки кожен з нас унікальний, неповторний. І терапія — це, напевно, такі миті життя, коли людина не робот, а є самою собою.

Під який саундтрек ти б закінчив фільм про себе?

Це був би Kenny G "The Moment".