Кейс #62. Про «прихований» нарцисизм та стигматизацію нарцисів

Останнім часом я помітила, як стигматизується тема нарцисизму. Зайдеш у будь-яку соцмережу і бачиш такі аж ярлики — «махровий нарцис», «нарц», «з ним страшно будувати стосунки», «це найважчі клієнти в терапії», всі їх бояться і намагаються не будувати з ними стосунків. Я ще подумала про те, як складно живеться нарцисам у світі, який їх відкидає. А в моєму розумінні, нарциси — це люди, які найбільше потребують любові. Це люди, у яких аж дірка всередині від відсутності цієї любові, колись недоотриманої. І вони наскільки потребують цієї любові, настільки ж і відкидають людей, які теоретично їх можуть полюбити. Але вони настільки не впевнені в тому, що їх можна полюбити, що відкидають. І в цьому їхня трагедія. Так сильно хотіти любові, так сильно цього потребувати — і так сильно відкидати людей. Ще я думала про те, що є приховані та явні нарциси. Ну, про явних усе зрозуміло: вони одразу проявляються, вони маніпулюють, з ними складно спілкуватися, вони знецінюють іншого, вони маніпулюють іншими людьми для того, щоб отримати якусь вигоду і захоплення собою. І з ними, звісно, складно. Але більша частина нарцисів — це приховані нарциси. У терапію вони приходять з іншим запитом — із заниженою самооцінкою. Це люди, які завжди собою незадоволені. Це люди, які постійно шукають схвалення, це люди, які перебувають завжди у двох полюсах: або я грандіозний, або я нікчема.

Чому стигматизується нарцисизм?

Тому що з ними дуже складно спілкуватися, вони часто знецінюють. І ще ці горезвісні токсичні стосунки. Мені здається, саме нарциси будують токсичні стосунки. Ну, найчастіше. Не тільки, але дуже часто. Психотерапія і психологія стала більше проникати «в маси», люди почали розуміти, що таке токсичні стосунки, що таке нарцисизм. І відмовляються з цим зустрічатися.

І прихований нарцисизм — це та сама занижена самооцінка. Ну, я дивлюся в цьому фокусі: коли людина приходить із заниженою самооцінкою, вічно собою незадоволена, вічно намагається досягати, досягати, досягати. Це ось для мене, в моєму розумінні прихований нарцис.

Як це відбувається? Як люди стають прихованими нарцисами? Народжується маленький хлопчик чи дівчинка. Так трапляється, що цей маленький хлопчик чи дівчинка, на жаль, не отримує достатньої кількості любові від будь-якого важливого дорослого — від мами, тата. Захоплення, любові в очах, певного ставлення. Тоді цей маленький хлопчик трохи підростає і починає розуміти, що любові йому не домогтися в жодний спосіб. Але її ж хочеться і там болить, там є потреба в любові, там болить. І тоді цей, нехай буде хлопчик, замінює потребу в любові на потребу в захопленні. Він росте, росте, розвивається і починає робити все для того, щоб ним захоплювалися. Багато працює, приводить своє тіло в ідеальний лад, має гарний вигляд, досягає видатних висот, але все одно всім незадоволений. Начебто йому потрібне тільки захоплення, тільки так він на трохи, на дуже короткий час насичується почуттям, що з ним усе гаразд. Але наша культура така, що ми не можемо весь час захоплюватися іншими людьми, ми можемо давати захоплення шматочками — і тільки в ті моменти, коли це справді щось грандіозне. Не може ж він робити весь час грандіозно. А якщо не грандіозно, то тоді викидає в іншу історію — наче він неповноцінний.

Є чотири складові, які важливі для таких клієнтів. Це робота зі співчуттям до себе, яке проявляється через, можливо, поки що єдину людину, яка може довго залишатися у стосунках із нарцисом, а нарцис її знецінює, швидше за все. Але вона може залишатися в цих стосунках теплою, чутливою і співчутливою. І тільки тоді, можливо, людина може дозволити сама поспівчувати собі ж. Друга історія, яку, мені здається, важливо розвивати — це можливість залежати від когось. Нарцис ще в дитинстві вчиться ні від кого не залежати, бо він розуміє, що любові йому не дадуть, а отже, залежати від когось не можна. Одні з найскладніших переживань виникають тут у клієнтів (і обурення!), тому що вони кажуть: «Я не буду ні від кого залежати, я не повинен ні від кого залежати!» Це великий страх, що йому зроблять боляче, якщо він залежатиме від іншої людини. Усвідомлення того, що нарцис найбільше потребує любові, — а це залежність. Третій пункт — це безсилля, це відчуття власного безсилля, зустріч зі своїм безсиллям у нарциса. Вони ж вічно хочуть бути грандіозними, а бути безсилими для них в принципі неможливо. І зустріч зі своїм безсиллям — важливий момент у терапії з нарцисами. Ну й останнє — це звичайність. Відчуття своєї звичайної людяності. Це означає, що якщо ти звичайна людина, то тобі начебто можна і помилятися, ти можеш лажати, і світ не зруйнується. І тебе все одно можна любити.