Що таке інтеріоризація? Кейс 42

Спеціалістка Трітфілд, гештальт-терапевтка Оля Іванюк-Долженко пояснює, як переконання і установки, які ми чуємо в дитинстві, згодом стають нашими внутрішніми - і як важливо проводити «інвентаризацію» цих знань.
20 квітня 2021 р.

Коли ми говоримо про інтеріоризацію, на певному ранньому періоді — це ті знання про себе, які я беру від батьків.

Коли я поступово інтегрую в себе певний досвід і якусь інформацію про себе: про те, яка я є в стосунках. Це досвід, який я потрошку складаю, це ті знання, якими я володію і на які, по суті, спираюся. Це, безумовно, ті знання, із якими ми потім працюємо в терапії. Коли я наскладала туди всього-всього-всього, то дуже круто, якщо на певному етапі я починаю робити інвентаризацію: а що ж я про себе знаю, і що дійсно моє, і що може бути для мене ресурсом, що я правда можу собі привласнити? А що або вже відпрацювало, відслужило, або насправді тягне мене кудись вниз, убік, — куди я б не хотіла йти. Наприклад, мама розповідає, що дитині чогось хочеться, або що чоловіки чогось не роблять, жінки щось роблять. Певною мірою це, безумовно, переконання-стереотипи, але це і знання по мене. Тобто тоді я отримую або добро, або вето на певні свої прояви і знання про себе. Відповідно, щоб отримати мамине визнання, мамину любов, мамину увагу, а потім і визнання від інших, я буду намагатися діставати і показувати лише те, що визнається, то, що бажано, але не спиратися на себе. А от мої знання про мене йдуть, швидше за все, за цією кулею, там є знання більш природні для мене.

Оберіть терапевта