Тритфілд подкаст #6: Ілля Полудьонний про преконтакт і чому його неможливо «проскочити»

Про формат цього епізоду

Всім привіт! Це Ілля Полудьонний і подкаст платформи психотерапії Treatfield. Сьогодні у нас особливий випуск — моно-епізод. Нам є про що поговорити.

Тема сьогодні — преконтакт. Логічно, що саме на шостому епізоді варто обговорити це поняття, і я поясню, чому саме зараз. Це не означає, що ми припинимо дискусії з колегами, але мені цікаво спробувати розмовний жанр один на один із камерою.

Розмовний жанр — це специфічна історія, такий формат сильно відрізняється від підготовленого відео зі сценарієм. Це вільна форма, де є структура в голові, але немає класичного сценарію чи монтажу.

Багато років я виступаю як лектор. Раніше я думав, що наявність конкретного сценарію допомагає, але насправді він змушує тебе діяти лише в його межах. Якщо ж є ідея того, що ти хочеш розповісти, розмовляти з камерою значно простіше.

На YouTube існують різні підходи. Є люди, які можуть записати чотири експертні відео за день без особливої підготовки, а є ті, хто готує один матеріал місяцями, інвестуючи в сценарій та складний монтаж. Я не дивлюся на YouTube суто як на бізнес, хоча реклама платформи для мене важлива. Мені все ще хочеться робити сценарні відео, які є закінченими творами з монтажем і структурою, але сьогоднішній моно-епізод — у форматі прямої розмови.

Дефіцит живої дискусії та рефлексія щодо попереднього випуску

Попередній випуск з Оксаною Поруцькою про конфлікти викликав у мене багато роздумів. Нам писали, що він вийшов не дуже структурним, і це правда. У нас була абсолютно жива дискусія, де ми навіть конфліктували, намагаючись зрозуміти одне одного.

Я помітив, наскільки дефіцитною сьогодні є можливість разом переосмислювати речі. Дружні чи колегіальні розмови існують, але часто залишаються непомітними, а в публічному просторі справжніх дискусій мало. Те, що ми бачимо в соцмережах, — це часто просто «срачі», а мені хочеться відновлювати жанр дискусії, де думка народжується в процесі, навіть якщо це виглядає хаотично.

Зараз я готуюся до панельної дискусії на «Книжковій країні» і читаю книгу Джонатана Гайдта «Тривожне покоління» від видавництва Vivat. Автор наполягає на тому, що соціальні мережі сильно змінюють нашу психіку, збільшуючи рівень тривоги та самопошкоджень.

Гайдт пропонує розділити реальний та віртуальний світи за кількома критеріями.

• Реальний світ — це втілені взаємодії (ми бачимо тіло, реагуємо на невербаліку), вони синхронні, відбуваються «тут і зараз» і мають високий поріг входу та виходу. Тут дюди зацікавлені залагоджувати конфлікти, бо стосунки в спільнотах тривалі.
• Віртуальний світ (характерний для останніх кількох десятиліть) — безтілесний і часто асинхронний, тобто ми спілкуємося через текстові дописи з часовим лагом. Це комунікація «один до багатьох», де я не знаю точно, до кого звертають і не контролюю це (через алгоритми). Поріг входу низький: можна просто заблокувати людину або відписатися, вийти зі спільноти, тому такі стосунки часто не є серйозними.

Я помітив, що дуже багато онлайн-форматів не передбачають переосмислення: багато жанрів – це просто інтерв’ю, виклад вже готової експертної думки. Це діалоги, але люди приходять послухати вже «готове», а осмислення, живої форми, суперечок, можливості «думати разом» — не вистачає, в тому числі особисто мені. Як це передати глядачу? Я продовжую думати над форматом. Наприклад, потім дописувати частину, яка підсумує десять основних ідей з «хаосу» живої розмови.

Теорія циклу контакту

Преконтакт — це частина ширшої концепції, яка називається цикл контакту. Вперше вона була описана в початковій формі у книзі 1951 року «Гештальт-терапія» («Gestalt Therapy: Excitement and Growth in the Human Personality») Фредеріка Перлза, Ральфа Хеферлайна та Пола Гудмена.

Ідея полягає в тому, що взаємодія людини із середовищем для задоволення потреби відбувається за певним циклом:

• Точка нуль: Потреба ще не усвідомлена, але організм уже починає акумулювати сигнал (наприклад, виникає потреба у воді, мозок починає подавати сигнали про спрагу).
• Мобілізація: Енергія наростає, ми усвідомлюємо: «Я хочу пити».
• Контакт: Ми робимо дії для задоволення потреби (йдемо по воду або беремо склянку, що стоїть поруч). Відбувається безпосереднє задоволення потреби.
• Спад та асиміляція (пост-контакт): Напруга зникає, ми отримуємо задоволення від результату і врешті забуваємо про цю потребу, бо вона була задоволена, аж поки вона не виникне знову.

Існують різні підходи до розділення цього відрізку на фази, але загальна логіка така. Ці цикли можуть тривати від однієї секунди (почухати ніс) до року чи навіть більше (реалізувати великий проєкт).

Що таке преконтакт і чому він важливий

Преконтакт — це початковий відрізок цього циклу, фаза мобілізації та орієнтування. Іноді на преконтакті все може і перериватися. Гештальт-підхід як підхід багато фокусується на тому, де саме цей цикл переривається і чому людина не може задовольнити свою потребу.

Я вирішив поговорити про це саме зараз, бо скоро весна. Хоча на вулиці ще холодно, колись потеплішає, і у людей з'явиться природне бажання бачитися, ходити на побачення, виїжджати на природу та взаємодіяти. Весна підігріває цей інтерес до життя та людей, а отже — ми постійно проходитимемо через преконтакт у дружбі, коханні чи професійній сфері. Описати преконтакт зазвичай можна лише постфактум, коли ви його вже успішно пройшли.

Цикл контакту — це плавна, гармонійна крива. Часто кажуть, що люди «проскочили» етап преконтакту, але моя суб’єктивна думка — технічно це неможливо.

Коли цикл обривається, виділена енергія залишається всередині нас у вигляді напруги. Це і є той самий «незакритий гештальт». Закрити його — означає дійти до кінця, отримати задоволення потреби, спокій і з полегшенням «відкласти ситуацію на поличку». Це основа багатьох стосункових процесів: люди можуть роками носити в собі завершені де-факто, але не завершені всередині стосунки.

Чому преконтакт неможливо «проскочити»

Візьмемо «весняну» метафору — побачення. Люди списалися в Тіндері, зустрілися в ресторані. Преконтакт триває від першого повідомлення до моменту, коли ви вперше побачили одне одного, відчули першу тривогу чи зацікавленість. Такий цикл контакту матиме і одне конкретне побачення, і вся крива розвитку стосунків. Преконтакт відповідає за побудову безпеки, ясності, осмислення потреби.

Іноді виникає відчуття «закоханості з першого погляду»: ми договорюємо фрази одне за одного, здається, що ми знайомі вічність. Коли пізніше стається криза, про них скажуть: «Вони проскочили преконтакт». Насправді ж вони просто сприймали реальність так, наче вони вже на піку близькості, хоча де-факто залишалися на стадії знайомства. Як це переживалося: Ми вже єдине ціле. Як було в реальності: Ми ще мало знаємо про звички та прояви одне одного.

«Проскочити» преконтакт к цьому випадку — це відчувати себе далі по циклу, ніж ви є насправді. Це не обов'язково погано і це дуже людська поведінка, хоча нерідко веде до розчарування, коли з’являється синхронність з реальністю десь через рік.

Преконтакт у бізнесі

Преконтакт важливий не тільки в романтичних стосунках. У професійній сфері преконтакт — це побудова безпеки та ясності через контрактування. Коли партнери сідають і обговорюють обов’язки, зони впливу та компетенції — це і є спроба зробити преконтакт плавним.

Тут часто виникає конфлікт темпів. Один хоче швидше: «Давай уже запускати проєкт!». Іншому бракує безпеки: «Мені потрібно ще час, щоб зрозуміти, чи можу я тобі довіряти».

Визнання цієї різниці в темпах допомагає або побудувати міцніший фундамент, якщо всі готові побачити і визнати те, що відбувається, або вчасно зрозуміти, що стосунки (бізнесові чи особисті) неможливі.

Преконтакт у контенті

Наш із вами преконтакт у цьому подкасті теж триває. Я досі до кінця не знаю, чим є подкаст Treatfield для вас і для мене. Спочатку я хотів назвати це «полігоном», але краще хай це буде «парк творчості» — місце, де я вигулюю свою творчу свободу.

Мені подобається ця дещо сумбурна, незаангажована манера. Я не обіцяю жорсткої структури чи суто едукаційного контенту, але хочу більше живої взаємодії. Я читаю ваші коментарі й хочу, щоб ми знайомилися — не заради алгоритмів, а заради якості спілкування. У моно-епізодах я намагатимусь відповідати на ваші питання частіше, сприймаючи їх як звернення до мене.

Тільки на шостому епізоді ми нарешті підійшли до питання графіку — і це теж частина нашого преконтакту. Я планую випускати епізоди раз на тиждень. Вівторок або середа. Сьогодні я записую цей випуск у середу, і він вийде того ж дня.

Попереду ще багато цікавого, ми продовжуємо досліджувати світ психології у вільній формі. Бережіть себе і до зустрічі за тиждень!