Психолог Олена Бєлова. Візитка

Мене звуть Олена Бєлова, я займаюся психотерапією та онлайн-терапією, практику веду з 2017 року.

Як ти потрапила в професію?

Це була «випадкова невипадковість». Чому я так кажу, тому що всі мої життєві шляхи якимось чином вели мене до психотерапії. Спочатку перший мій інтерес виник, звісно ж, у підлітковому віці, коли виникло питання «А хто я? Яке ж моє місце в цьому світі?» І тоді моєю настільною книгою виявилася книга «Сам собі психолог». І я, звісно ж, аналізувала всіх навколо. Щоб зрозуміти і розповісти людям, що я ж про вас усе знаю. Мені здавалося, що психолог — це такий маг і чарівник, який подивився на людину й одразу про неї все розповів. Тобто що вона любить, чого вона хоче в житті, чим потрібно займатися тощо. Потім, звичайно, коли я навчалася, я зрозуміла, що психологи — це звичайні люди, у них теж є свої тривоги. Проте я обрала професію психолога не одразу: я певний час кружляла в суміжних галузях. Я починала з ейчара, я була рекрутером, добирала людей. Пізніше я перейшла в тему бізнес-тренерства, тривалий час вела тренінги, була коучем, наставником для керівників, але після народження дитини все змінилося. Цінності та інтереси змінилися, і фокус уваги з досягнень бізнесу, з «як же бути швидшою, вищою, сильнішою» змістився більше на сферу особистих стосунків, на те, як бути щасливою і радісною в цих стосунках.

У якому напрямі ти працюєш? Розкажи простими словами

Я працюю в напрямі гештальт-терапії. Дуже люблю цей підхід, оскільки в мене з ним збігаються цінності. Це основна цінність, яка зараз на слуху у всіх, — про «тут і зараз». Про те, що все, що відбувається з людиною актуального, — це важливо. Основна ідея гештальту мені близька — про те, що людина прагне цілісності та єдності, що все, що відбувається з людиною, має значення, це все не випадково, це є теж варіантом її вибору. Можливо, неусвідомленого, але для чогось це було потрібно колись.

З якими темами ти добре працюєш?

Я добре працюю з темами співзалежних стосунків. Це ситуація, коли от приходить людина і каже «я без нього взагалі не можу існувати, мені без нього погано» — і людина губиться, не знає, чого вона хоче в житті. Вона чудово розуміє потреби іншого, але дуже погано розуміє себе. Дитячо-батьківські стосунки, між партнерами — всі ці питання, з ними працюю. З почуттям провини і сорому. Коли є розуміння, що начебто багато чого хочеться, начебто все в житті є, а якось погано живеться. З якимись переживаннями кризових моментів, переживаннями про сенси, з втратою ідентичності та самореалізації, з пошуком свого призначення. З темами підтримки материнства, складнощами цього періоду, а також з темами сексуальності і зі складнощами в цьому питанні.

Що для тебе психотерапія?

Для мене психотерапія — це спосіб, один зі способів самопідтримки. Це місце, куди ти можеш прийти, де тебе, умовно кажучи, люблять, і чекають, і приймають. Де можна розслабитися і без осуду, без оцінки говорити про себе. Взагалі звернути увагу на себе, помітити себе і своє життя: в який момент, у якому місці я перебуваю, як я туди прийшла і як це можна змінити.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Нехай це буде Linkin Park — Numb.