Що таке професійне вигорання? Кейс #29

Cпеціалістка Тритфілд, психолог Світлана Ридзель пояснює, що таке професійне вигорання (або емоційне вигорання) та як його уникнути.
22 лютого 2019 р.

Потрібно почати з того, що таке емоційне вигорання. Воно ще називається професійним вигоранням, тому що спочатку цей термін застосовувався тільки до співробітників професій, що допомагають: соціальні служби, психотерапевти.

Вони помітили, що в певний момент люди, які були емпатичними, здатними на співчуття, уважними з іншими людьми, змінюються: вони стають дуже дратівливими, вони стають дистантними і врешті-решт потрапляють у стан, коли вони нічого не хочуть, навіть якщо це була улюблена професія. Почалися дослідження, щоб зрозуміти, що відбувається з людьми, як їм допомогти, і з'ясувалося, що якщо людина має високі стандарти до своєї діяльності, певний рівень перфекціонізму, намагається допомогти іншим і через це мало прислухається до своїх потреб, до свого рівня втоми, людина зрештою вигорає. І вже потім той самий феномен був помічений і серед інших людей, не лише професіоналів у цій сфері: це можуть бути мами маленьких дітей, люди, які просто перевантажили себе. Мені подобається думка, що ми зараз живемо в епоху виснажених суперменів, коли людина намагається досягти високих стандартів і в житті, і в близьких стосунках, і в роботі, і тоді всі ці спецефекти виявляються і в інших людей, не тільки у професій, що допомагають.

Вважається, що у емоційного вигорання є три основні стадії.

  1. Перша стадія — коли людина вже втомилася, але ще витримує, тут допомагає відпочинок, відпустка.
  2. Друга стадія — це стадія «я не можу», це називається астенічна стадія, коли простий відпочинок не допомагає.
  3. Третя стадія — коли починається деформація особистості, коли людина стає дистантною, апатичною і не хоче нічого.

Про що говорять клінічні дослідження та досвід терапевтів, які працюють із цією проблемою?

Що насправді найкращий спосіб боротися з емоційним вигоранням — це бути чутливим до себе на першій стадії, коли ми ще можемо собі допомогти, можемо відпочити, переключитися, знизити навантаження. Якщо ми виходимо в астенічну стадію, ми повинні розуміти, що просто виспатися один раз на тиждень уже не допоможе, тому що це механізм накопичення, який не лікується просто сном і, як зазвичай це буває, найкраще лікування — це профілактика. Без профілактики виникають проблеми, тому що багато людей не привчені стежити за своїм рівнем утоми. У суспільстві поширена ідея «досягти всього одразу, а ще от у сусідки донька краще вихована, треба намагатися досягти ще й цього». Весь клінічний досвід каже, що для того, щоб уникнути емоційного вигорання, потрібно помічати втому, потрібно висипатися, тобто мінімум двічі-тричі на тиждень потрібно мати повноцінний сон — 7-9 годин. Не дуже багато сучасних людей, які ведуть активне життя, дозволяють собі хоча б висипатися. Далі є інші допоміжні техніки: підтримка здорового харчування, медитативні практики, практики усвідомленості, тілесні практики, тобто все те, що говорять з усіх радіо та телевізорів, але те, що люди не завжди застосовують до себе: «Я ж бо інший, зі мною цього не станеться!» І тут важливо розуміти, що ні, це трапляється з усіма нами.


Радимо прочитати: Наталія Шаригіна. Що робити з професійним вигоранням

Оберіть терапевта