Чого хочуть сильні жінки? Кейс #9

Чи може психотерапія допомогти жінці бути ще сильнішою й успішнішою, усе подолати і скрізь встигнути? Психотерапевтка Ніна Давидова розповідає про спроби з усім впоратися, жіночу втому і непросте знайомство з внутрішньою дівчинкою, що роками чекає схвалення і похвали.
10 серпня 2017 р.

Дуже поширений зараз запит: «Навчіть бути, здаватися успішною, справляти враження, бути впевненою в собі». Але я видихаю в цьому місці, хочеться якось видихнути: фух, зрозуміло, з чим працюватимемо.

Зовсім не готова я з такими жінками продовжувати «накачувати зовнішні м'язи», щоб здаватися сильними, бо швидше за все такий запит — це про втому все-таки. Тому що коли хоч трохи починаєш помічати цю жінку, не вестися на її прагнення бути ще сильнішою, встигнути ще більше, подолати, потерпіти, щоб чогось досягти. Якщо вдається трохи далі зробити крок за цей фасад сильної жінки, там можна помітити дуже багато жіночої втоми, щирого прагнення отримати схвалення, отримати визнання, отримати щось у житті... Така старанність. Дуже стараються ці жінки.


Радимо подивитися: Наталія Трушіна . Як на нас тиснуть ґендерні стереотипи?

Тоді робота наша йде саме на зауваження того, що за фасадом, що це там за дівчинка, яка не заспокоєна, яка досі старається щосили й чекає на те, що її похвалять, на те, що її нагородять, що її помітять і скажуть «ти молодець». Це дівчисько за фасадом, воно там голодне. От якщо вдається її помітити, лякаються жінки, кажучи: «Ну як, якщо я зараз перетворюся на маленьку дівчинку, у мене станеться повний відкат назад, я тоді нічого не захочу робити, я буду така чутлива, на все реагуватиму, ревітиму годинами». Ну доводиться якийсь час і поревіти, доводиться більше з цією дівчинкою знайомитись, щоб не втекти з цього місця. Якщо все-таки внутрішню цю маленьку дівчинку якось заспокоїти, знайти спосіб підтримати її, там, — дивишся, вже доросла жінка не така нервова, забігана й старанна: з'являється трохи більше спокою, можливо, навіть здоровий пофігізм. І на першому місці — я сама у себе. А якщо збігають, якщо це маленьке дівчисько так і залишається плакати всередині, — шкода, звісно. Я дуже в цьому місці вмикаюся, зачеплена такими історіями, коли залишають безжально це внутрішнє дівчисько, кажуть: «Ні, немає часу в мене на неї, от мені б копняка під зад, і я тоді все зможу, сильна я, сильна».

Тому з жінками доводиться не вестися на запит «як бути сильною»: не заради цього вони приходять на терапію.

Оберіть терапевта