Як на нас тиснуть гендерні стереотипи? Кейс #19

Як поширені в суспільстві уявлення про «справжню жінку» і «справжнього чоловіка» формують внутрішню напругу та почуття провини. Над чим працювати жінці, яка розривається між суперечливими очікуваннями, та як усвідомити свої власні внутрішні пріоритети. Психотерапевтка Наталія Трушина розповідає про гендерні ролі.
12 жовтня 2017 р.

Це тема, яка мені дуже зараз цікава — про гендерні ролі, про «справжню жінку» та «справжнього чоловіка». Адже в суспільстві дуже багато правил, цілий величезний кодекс — якою має бути «справжня, правильна» жінка та «справжній» чоловік. А це взагалі дуже далеко від того, якими люди є насправді. У ролі традиційної жінки може бути тісно. Може й не бути, але часто тісно.

Це взагалі класика: жінка — це кіндер, кірха... Тобто кухня, діти та церква. «Ідеальна жінка має бути...» Цього просто зараз дофіга: носити довгу спідницю, ходити босою, надихати свого чоловіка на подвиги. Одночасно є вимога, щоб вона будувала кар'єру, але щоб поєднувала її з сім'єю, і щоб діти були під наглядом, адже вона мама. І щоб вона працювала, адже соромно не працювати. І жінка розривається між цими правилами.

Потрібна деяка робота, щоб знайти себе і зрозуміти, що справді моє, а що не моє. Інакше буде постійна колосальна напруга, почуття провини від того, що неможливо ідеально вписатися в усі ролі, неможливо їх успішно виконувати. Неможливо бути ідеальною бізнес-вумен, ідеальною мамою, ідеальною господаркою, ідеальною дружиною при цьому, ідеальною донькою своїм батькам — можна і ще придумати. Це все неможливо поєднати — і з'являється дуже багато почуття провини, невдоволення собою, відчуття, що моє життя не складається, розвалюється, я не можу нічого контролювати. Це можуть бути дуже важкі переживання. Можуть бути тривожні розлади, може бути болісний перфекціонізм, коли жінка дуже вимотується, хворіє, наприклад, тому що просто фізично не витримує навантажень: спить по 4 години на добу, дім ідеальний, діти ідеальні, на роботі все встигає, але фізично починає хворіти.

Що робити жінкам, які розриваються між рольовими очікуваннями? Працювати з перфекціонізмом, знижувати напруження та приймати себе реальну. Тут можна дивитися на витоки перфекціонізму — настанови, з дитинства засвоєні правила, сімейні правила, мамині та татові голоси, які звучать у голові і вимагають, щоб ти тільки на п'ятірки навчалася, бо якщо отримаєш четвірку, то буде горе в сім'ї. Розбиратися з пріоритетами — що насправді важливо, від чого я не зможу відмовитися за жодних умов і де я свій перфекціонізм не здам і до кінця досягатиму ідеального результату, а де можу піти на компроміс із реальністю.

Оберіть терапевта