Візитка. Психологиня Наталія Трушина

Мене звуть Наталя Трушина, я займаюся психотерапією й онлайн-терапією. Диплом психолога я отримала в 2006 році, приватну практику веду теж з 2006-го.

Як ти потрапила в професію?

Здається, це був 9 клас, підлітковий вік... Мені дуже складно жилося, я не дуже розуміла людей, що взагалі з ними робити, у родині були проблеми різні, — словом, підліток. І я зрозуміла раптом, що я хочу допомагати людям. Пізніше я вже зрозуміла, що це такий механізм: коли мені потрібна допомога, я починаю допомагати іншим, — це відомий психологічний захист. Але тоді я за нього вхопилася щільно, я вирішила, що я буду психологом. Лікарем я не наважилася бути, а от психологом — мені здалося тоді, що це легше, хоча потім я зрозуміла, що не факт. Я прямо тоді, з дев'ятого класу, почала читати Фрейда, серйозно взялася за книги, вступила до університету. І вже на другому або третьому курсі я пішла вчитися гештальт-терапії, тому що в університеті все було дуже теоретично, я розуміла, що я хочу працювати реально з людьми, але я зовсім не знала, як це робиться, з чого починати, як з ними зустрічатися і про що з ними говорити, як це взагалі все відбувається. Тоді я пішла вчитися саме на практичного психолога-психотерапевта.

У якому напрямі ти працюєш?

Я працюю в гештальт-підході. Якщо пояснювати дуже просто, мені подобається ось яка аналогія. Кажуть, у краплі води можна побачити цілий океан, ось в одній зустрічі, навіть короткій, проявляються усі способи, якими людина користується в житті, усі її способи взаємодіяти, встановлювати стосунки з іншими людьми, — і тому на зустрічі ми можемо побачити, як клієнт будує своє життя. І відповідно, звідки виникають складності в цьому житті. Наприклад, приходить клієнт, розповідає мені про якусь складність — і при цьому буквально кожні 2-3 хвилини він якимись фразами себе лає і критикує. Він розповідає начебто про реальні складності в своєму житті, пов'язані з обставинами, але при цьому ще каже: «Який я поганий, як я ось тут погано зробив, тут погано зробив». Я розумію, що крім цих реальних складних обставин, у нього ще є засильний внутрішній критик, який йому заважає і отримувати підтримку ззовні, і самому себе якось підтримувати, але він цього не помічає. Тобто багато людей живуть з цими внутрішніми критиками — і навіть не помічають.

Із якими темами ти добре працюєш? Не більше трьох.

Мені складно вибрати три. Депресивний розлад, тривожні розлади, про сімейні стосунки, про подружні стосунки. Я працюю з розладами харчової поведінки і з питаннями, які пов'язані із зайвою вагою, із невдоволенням своєю фігурою, невдоволенням образом тіла, порушеними відносинами з їжею. Це може бути емоційне переїдання і нападоподібне переїдання, або якщо людина боїться нездорової їжі, вона може бути дуже обмеженою у виборі продуктів харчування взагалі. Це теж розлад харчової поведінки, із яким можна працювати.

Що для тебе психотерапія?

Для мене психотерапія — це такий неповторний простір, куди можна прийти з тими питаннями, які ти не можеш обговорити з кимось іншим; із якоюсь своєю бідою, зі своїми складнощами. Прийти до людини, яка тебе розуміє і яка буде на твоєму боці.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Ben E. King «Stand by me»