Що таке дистрес? Кейс #36.

Дистрес — це стан, за якого рівень нашого стресу стає настільки сильним і хронічним, що ми вже не можемо впоратися зі своєю звичайною життєдіяльністю, і це починає в прямому розумінні шкодити нам.

Стрес в цілому — це неспецифічна реакція на добрі події чи погані події, щось нас фруструє, потім ми адаптуємося. Але якщо в ситуації нічого не змінюється, поступово наші ресурси виснажуються і настає дистрес. Це вже... не хочеться говорити «точка неповернення», але це стан, з якого дуже складно вийти самостійно, тому що хронічний важкий стрес впливає на нашу життєдіяльність і поступово перебудовує все наше життя.

Зазвичай ми це розуміємо за тим, як (спочатку непомітно) змінюється наша життєдіяльність. Кожна людина має якісь власні маячки стресу — це те, що я припиняю робити, коли стрес наростає (я припиняю гуляти, читати книжки, я припиняю спілкуватися з близькими, тому що у мене немає на це часу), а також те, що я починаю робити, коли у мене з'являється сильний стрес (це може бути як алкоголь, так і робота, якою стало занадто багато, тому що я намагаюся впоратися).

На стадії дистресу ти вже не можеш відповісти на запитання «де мої ресурси, які мої ресурси?», не можеш відповісти на запитання, коли востаннє ти відчував, що ти відпочив, і в цілому коли ти востаннє відпочивав.

Радимо почитати: Стрес як чинник росту

У психотерапії тут є два рівня роботи. Один стосується формальних наслідків тривалого стресу — і це робота, яка націлена на конструювання, пошук ресурсів і вбудовування їх у свій день: конструювання режиму дня, в першу чергу, і зламаних звичок, і розкручування звичок, які «накрутилися», але були небажаними. Другий рівень роботи — більш тривалий, глибинний — це пошук причин, які привели мене до цього шляху, пошук причин, чому я не зміг зупинитися на шляху закручування гайок мого стресу. Це пласт особистісної роботи, коли ми намагаємося зрозуміти, які мої переконання і який минулий досвід могли привести мене сюди, які емоційні стани мене штовхали на те, щоб не розкручувати цей механізм назад, а продовжувати його закручувати — і це вже особистісна робота про сприйняття себе та свого життя.