Криза батьківської ролі. Кейс #1

У цьому короткому відео психолог Микола Мирошниченко розповідає, звідки береться криза батьківської ролі та як її уникнути.

Проблема підлітка — це не проблема підлітка: це проблема виховання батьків. Криза батьківської ролі настає в той момент, коли батьки усвідомлюють, що виховні заходи були не такі вже й хороші, вони не такі вже й хороші батьки. Найчастіше це стається у вигляді симптому — заболіло, закололо, гіпертонія та пішло-поїхало. Батьки починають розчаровуватися, згодом настає розуміння, що це розчарування не в дитині, а в тому, що вони не змогли виховати дитину так, як їм хотілося б.

Стикаються скоріше зі своїми обмеженнями, із незнанням, із безсиллям щось змінити.


Радимо подивитися: Альона Полудьонна. 5 запитань про сепарацію

На мій погляд, це трагедія для батьків. Тому що з цим відчуттям вони нічого не зроблять, тільки заганяють набагато глибше. Тому батькам бажано у принципі відвідати кілька консультацій психолога, щоб зрозуміти, чого вони взагалі хочуть від виховання, якими батьками вони себе бачать. Щоб дитина розвивалася згідно зі своїми власними переконанням і бажаннями, а батьківські виховні заходи були скоріше підтримуючими, ніж обмежуючими і такими, що призводять до страждання. Особливо якщо підлітку, наприклад, 14 років, тобто ще до років 19 є можливість надолужити втрачене, скажімо так, і скористатися адекватними в їхніх сім'ях методами виховання, щоб не було кризи батьківської ролі в майбутньому. Це добре помітно в єврейських сім'ях: мені дуже подобається їхня система, підхід, де дитині допомагають, незважаючи на її поведінку, і справді вже в дорослому житті багато дітей знаходять своє покликання, знаходять свій життєвий шлях самі, хоча до цього їхня поведінка була, м'яко кажучи, поганою.

Оберіть терапевта

Ми використовуємо файли cookies, щоб користуватися сайтом було легко та зручно. Залишаючись на сайті, ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності

Погоджуюся