5 запитань про емоційне насильство

Спеціалістка Тритфілд, екзистенційно-орієнтована психотерапевтка Віталіна Устенко відповідає на 5 запитань про емоційне насильство: як відрізнити емоційне насильство від звичайних сімейних сварок, що заважає людям вийти з таких відносин і як терапія допомагає жертвам емоційного насильства відновити внутрішні ресурси.

Як проявляється емоційне насильство у стосунках?

Це досить широкий вид насильства, я б сказала, тому що кордони в цій темі дуже розмиті. Людині, напевно, не завжди просто зрозуміти, чим відрізняється звичайне з'ясовування стосунків від емоційного насильства, але я б виділила ігнорування — це яскравий приклад емоційного насильства, коли партнер, замість того щоб йти на контакт, відповідати на питання, який інший партнер йому ставить, йде від спілкування. Або в прихованій формі, тобто просто нічого не кажучи (їде або ігнорує тему, переводить розмову на інше), або вже більш явно, коли безпосередньо говорить «Я не буду з тобою розмовляти». І це проявляється в парі або з боку батьків до дітей, — просто закривається тема, — ми не будемо це обговорювати. Або використовується як шантаж: я не буду з тобою розмовляти, якщо ти чогось не зробиш. Шантаж, якщо вже я згадала, теж входить до категорії емоційного насильства, тому що змушує людину робити щось проти волі. Це форма зазвичай на стику з економічним насильством, припустімо, або фізичним: я тебе вдарю, якщо ти чогось не зробиш або я тобі не дам грошей, не заплачу за квартиру і нам доведеться з'їжджати. Але все одно, сама така постановка питання в побутових і звичних, на наш погляд, ситуаціях, якщо вона стає нормою спілкування, — це теж емоційне насильство.

Газлайтинг — змусити людину повірити в те, чим вона не є, поставити себе в таку ситуацію, в якій вона не перебуває насправді, тобто коли партнер інтерпретує почуття або події, які з людиною відбуваються, або взаємини таким чином, який розходиться з внутрішнім відчуттям людини. Але в підсумку він робить це настільки регулярно або настільки вміло, що людина починає в це вірити. Спотворюється картина світу, тобто тестування реальності псується, скажімо так. Через це вона не може нормально розуміти, що відбувається, не може правильно реагувати на інші ситуації так, як їй властиво.

І знецінення я б виділила теж як ще один тип. Людині кажуть, що вона не реагує належним чином на якусь ситуацію, що ця ситуація не заслуговує таких емоцій. Часто швидше чоловік в парі буде говорити жінці, що вона занадто емоційна. Але не факт, що вона дійсно емоційна, це скоріше його метод перевести ситуацію в ту форму, в якій йому було б зручніше її бачити, як йому зручніше проживати, щоб не розбиратися. Можливо, це здається дрібницями, які присутні у всіх відносинах, але насправді, якщо це систематично відбувається, у людини просто втрачається її внутрішній стрижень, якась можливість спиратися на свої почуття — і їй доводиться постійно ходити звертатися за порадою до свого чоловіка, партнера або родича, тобто уточнювати, весь час все перевіряти. І це дуже сильно додає тривожності в житті й у стосунках.

Як відрізнити емоційне насильство від звичайної сварки?

Перше, на що треба звернути увагу, — це періодичність. Тобто наскільки часто відбувається подібна форма спілкування з боку партнера: для нього це є нормою або це дійсно проявляється тільки в стресових ситуаціях. І ще один компонент в будь-якому насильстві — воно завжди прогресує, тобто з кожним разом стає інтенсивнішим або більш відкрито проявляється. Якщо це сварки, люди зазвичай плюс-мінус однаково реагують на однакові стресові ситуації в різні проміжки часу. Якщо там нічого особливого не відбувається, то звичайна сварка з приводу виделок на столі не буде відрізнятися від сварки з приводу корку на вулиці, коли вони не туди заїхали на машині. Якщо це емоційне насильство, то, швидше за все, щоразу в цих маленьких ситуаціях реакція буде все яскравішою і все агресивнішою. І що найважче для людини, яка живе в такій атмосфері, — постійно перебувати в напрузі через те, що вона ніколи не може передбачити, яка її наступна дія може спровокувати. Одна справа, коли ти щось дійсно зробив, що може не сподобатися партнеру або ставить його інтереси під удар, або просто засмучує його, — тоді сварка в принципі логічна, тому що всі ми живі люди, але якщо через якусь невинну взагалі штуку реакція дуже сильна, — це, швидше за все, емоційне насильство.

Як вийти з таких відносин?

Я думаю, у кожного тут свій шлях, і у кожного своя відповідь на питання, що йому заважає вийти з цих відносин. Думаю, щоб вийти з них в цілому, людині потрібно мати якусь опору в житті, вона повинна відчувати опору в собі, перш за все, відчувати ось цей свій стрижень. Те, що в екзистенціальному аналізі у нас називається Person, тобто наявність всередині чогось істинно твого, на що ти можеш завжди спертися. Людина повинна бачити, що вийшовши з цих відносин, вона не втратить себе. Як цього досягти? Деяким допомагає психотерапія, деяким може допомогти просто порада родича, який скаже, що він дасть притулок, припустімо, не покине або навіть допоможе юридично. Але якщо у неї не буде віри в себе, коли вона повністю зломлена і пригнічена емоційно, — швидше за все, потрібно буде, щоб хтось зовні спробував їй допомогти зважитися на такий крок. Особливо маючи якісь додаткові обставини (діти, відсутність роботи або хвороба), коли це вже співзалежні відносини в якійсь формі, людині не завжди легко з них вийти самостійно: вона фізично не бачить варіантів, як це можна зробити. Тому тут теж допомагає просто розповісти, які варіанти у тебе можуть бути, покроково допомогти, — це робота не зовсім для психолога, це скоріше для друзів і родичів, які можуть це зробити. А психолог допоможе виростити в собі якісь ресурси, відкрити до них доступ.


Радимо прочитати: Что делать с ревностью? Рубрика: Психологи не дают советов


Що робити, якщо це я застосовую емоційне насильство?

Головний метод — це дійсно піти до психолога, психотерапевта, щоб розібратися, яка причина: що не так, що у тебе болить або від чого ти страждаєш, якщо ти застосовуєш емоційне насильство до іншої людини. Тому що це завжди дефіцит чогось у нас самих, за аналогією з булінгом — це хороший приклад емоційного насильства серед школярів або інших колективів. Зазвичай це дефіцит чогось в тій людині, яка його здійснює, щось вона таким чином намагається компенсувати або чогось намагається домогтися. Отримати якусь уявне повагу або забути про свої проблеми. Взагалі, якщо людина усвідомлює, що вона заподіює емоційне насильство, це вже дуже добре: перший крок вона вже зробила, але далі їй би не завадила професійна підтримка і допомога, тому що на друзів або на знайомих я б розраховувати особливо не стала. Багато хто скаже, що це нормально чи взагалі нічого такого не відбувається, усі одне на одного, буває, кричать, все добре, не парся. Я думаю, психотерапевти для цього в тому числі і існують, щоб допомогти такій людині.

Як терапія працює з жертвами емоційного насильства?

Якщо ми говоримо про емоційне насильство, то це і усвідомлення, прийняття ситуації, тобто це не більш жорстка робота — це, навпаки, більш м'яка допомога людині зустрітися з собою, знайти ту опору, про яку я говорила, опору, яка вже є, йти далі в саморозуміння, тобто на зустріч з собою, на розуміння своїх цінностей в житті. Буває так, що людина може залишитися в цих відносинах, але змінює стратегію поведінки. Я не кажу, що якщо жертва поміняє стратегію поведінки, то насильство припиниться. Але буває дійсно, якщо це якась початкова стадія, і партнер прислухається. В цілому, я б сказала, що психотерапія спочатку спрямована на дбайливу допомогу, просто на підтримку людини, щоб вона відновила або отримала новий досвід прийняття: що її можуть приймати такою, якою вона є, що їй для цього нічого не потрібно в собі змінювати, тому що емоційне насильство в будь-якому випадку пов'язане з постійним відчуттям «я не такий, зі мною щось не так, я помиляюся, я неправильний» — через те, що людину в цьому переконує той, хто чинить насильство. Тут отримуєш досвід, що ти є і це класно, і ти вже такий, як потрібно, або ти можеш змінитися настільки, наскільки ти хочеш цього, — і давай разом подумаємо, як би це могло бути.


Радимо прочитати: Оля Іванюк-Долженко. Як відстоювати власні кордони екологічно


Оберіть терапевта

Ми використовуємо файли cookies, щоб користуватися сайтом було легко та зручно. Залишаючись на сайті, ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності

Погоджуюся