У рубриці «Інтерв'ю» ми ставимо психотерапевтам питання, які цікавлять і нас самих, і клієнтів Тритфілд. На питання про чоловічу кризу середнього віку відповідає психотерапевт Олександр Сагайдак.
— Ти багато працюєш з клієнтами-чоловіками, які проходять кризу середнього віку. Але якщо почати розмову не з психотерапевтичної практики, а з досвіду — свою особисту кризу ти вже пройшов?
— Якщо говорити про особистий досвід, то так, — свою кризу середнього віку я пройшов. Про цей період я згадую... з повагою. Мушу сказати, що кризи я дійсно поважаю: вони потрібні нам, — і добре, що вони є. Це точка, в якій життя сильно змінюється, стає помітним все, що зламалося, — і з'являється необхідність, а потім і можливість все це полагодити.
Перше почуття, яке супроводжує кризу, — це, звичайно, страх. І важливо не намагатися уникнути його, не намагатися сховатися. У кризі чоловік стикається не тільки зі страхом, а й зі своїми обмеженнями, змушений переосмислити все своє життя. А якщо він намагається проскочити цей момент, заплющивши очі, — втрачається стільки можливостей!
— Звідки береться криза середнього віку? Це наслідок якихось рішень і вчинків? Може, наслідки помилок? Або вона неминуча?
— Криза — це і біологічний процес, і психологічний. Її складно прив'язати до віку на сто відсотків. Моя була десь в 42–45, але вона може початися і раніше. Криза середнього віку завжди пов'язана зі змінами: фізично я інший, з часом я інакше оцінюю і психологічні сторони життя, — словом, я змінююся. Думаю, криза середнього віку неминуча, це «базова комплектація». Але ось ступінь, тяжкість, інтенсивність кризи дуже індивідуальна.
Люди, які переглядають свої цілі, плани, цінності, курс життя кожні 3–5 років, зазвичай не влітають у важку кризу. На відміну від тих, хто намагається на ідеях і поглядах, які були у нього в 25 років, проїхати все життя і проігнорувати всі внутрішні і зовнішні зміни. А зміни точно є. Чим сильніше заперечення, — тим глибшою і складнішою буде криза. По суті, криза — це зіткнення з фактом змін. Жорсткість кризи залежить від того, що ми звикли помічати і як ми звикли на це реагувати.
— Як наша реакція на зміни може нашкодити або допомогти нам?
— Я зазвичай використовую метафору з літаком. Уяви літак, що летить, він похитується, але знаходиться в русі, в балансі. Тепер, якщо на одне крило скласти всі мінуси кризи (я дорослішаю, я не такий сильний, не такий витривалий, не так швидко розбираюся з новими завданнями), — літак перекосить, він втратить баланс і може піти в піке. Але якщо на інше крило покласти плюси (мудрість, новий досвід, статус, цінності) — політ вирівнюється. Ці плюси і мінуси потрібно вміти помічати — самостійно або з підтримкою терапевта.
Вас може зацікавити: Олександр Сагайдак. Якщо все добре, чоловік про свою самооцінку просто не замислюється...
— Як і коли ти помітив свою власну кризу і як відреагував?
— Я пам'ятаю цю історію досить виразно, мені було 43–44 роки. Тоді я відчув, що життя стало прісним, втратило фарби, ніби я все роблю на автоматі. Я провів 20 років на службі, звільнився, і в «вільному польоті» все виявилося інакше, — не так, як я звик. Мені вдалося позбутися того, що мене зупиняло і обмежувало, але в цьому новому житті залишилося дуже багато запитань: який я? хто я? чого я хочу? На щастя, мені вдалося не бігти від кризи, а «натиснути на гальма», щоб переосмислити все і знайти відповіді. Криза — це точка переосмислення і точка зростання.
— У терапії ти багато працюєш з чоловіками в кризі. За твоїм досвідом, є таке поняття, як рання криза середнього віку? Яка починається в 30 років, а не в 40? Буває таке?
— Таке теж буває. І 30-річні клієнти приходять зі словами «у мене криза». З одного боку, криза в 30 і в 45 — не одна і та сама криза, з іншого — усі ці терміни, класифікації та градації існують швидше для професійної зручності психотерапевтів. З точки зору клієнта, з точки зору людського життя механізм у всіх криз один і той же — в основі неминуча необхідність щось міняти.
У вікових кризах має вагу в тому числі фактор психологічного віку: внутрішній, психологічний вік не завжди збігається з фактичним. Тут важливіша готовність нашого внутрішнього світу усвідомлювати і реагувати на зміни.
— Як психотерапія допомагає чоловікові впоратися з кризою середнього віку? У чому завдання терапії, коли чоловік приходить з таким запитом?
— Перше завдання, на самому початку роботи, — допомогти впоратися зі страхом. Чоловіків дуже лякає криза, що насувається, але дуже часто вони намагаються сховати цей страх, іноді навіть від самих себе. Важливо допомогти людині помітити страх, видихнути, пригальмувати, щоб не проскочити зону тривоги. Терапевт допомагає розібратися з тим, як зараз влаштоване його життя, знайти плюси і мінуси, прояснити цінності.
— Останні десятиліття, навіть останні роки в суспільстві, в світі дуже багато чого змінюється. Чи вплинуло це на те, як чоловіки переживають кризу середнього віку, з якими проблемами приходять?
— Принципово? Ні.
— Несподівано!
— Швидкість життя збільшується, це дійсно заважає стабілізуватися і виявити свої потреби, занадто швидко все рухається і змінюється, — швидше, ніж раніше. Плюс, якщо потреба все-таки виявлена, люди можуть шукати нові методи рішення, нові джерела. Але сам механізм кризи і сама потреба зустрітися з реальністю і стабілізуватися залишається колишньою і залишиться назавжди.
— Мені здається, в соцмережах стало більше щирих постів, люди говорять про свої проблеми і кризи, стало легше побачити, що ти не один. Крім того, чоловіки отримали право на вразливість, вираження емоцій. Хіба це ніяк не впливає?
— Це правда: зараз соціум нібито дозволяє чоловікам бути слабшими, але підтримки все одно недостатньо. Ми читаємо про інших, але розуміння «а мені що тепер з цим робити?» дуже мало. На заміну старій нормі і старим орієнтирам ще не сформувалися нові. Стандарт «Будь мужиком!» уже не працює, але альтернатива поки не сформувалася, занадто багато варіантів, все це збиває з пантелику.
Дуже часто в терапії мені доводиться допомагати чоловікові повернути собі опору. Як не дивно, не вистачає не права на слабкість, а права на твердість, навіть права на жорсткість. Вирішувати за себе, домагатися свого, ставити власні цілі і власні бажання вище за чужі уявлення та очікування. Ось цю твердість і жорсткість, необхідні для подолання кризи середнього віку, зараз якраз активно засуджують, в тому числі в соцмережах.
Парадоксально: право на почуття — дуже важливе право, але це не панацея. Потрібно дати собі ще й право на зуби і кігті.
— Психотерапія в період кризи середнього віку — обов'язкова, важлива або просто приємний бонус?
Хочу сказати, що у будь-якого чоловіка завжди є і завжди має бути право вибору. Кожна людина має право не помічати, не реагувати, не працювати зі своїми проблемами, не розбиратися. Пропрацьовувати кризу, йти в терапію — не обов'язок, а вільний вибір. У всього є причина і наслідок, у всього є наслідки, але це право кожної людини. Якщо ж чоловік помітив наближення кризи і хоче розібратися з цими складнощами, — в психотерапії це дійсно можна зробити.
