Новорічні свята з точки зору психолога. Рубрика: Психологи не дають порад

Новорічні свята настільки ж популярні, наскільки неоднозначні: хочеться чекати новорічного та різдвяного дива, але іноді настрій псується без жодної причини, сімейні обіди обертаються конфліктами, а підбиття підсумків року викликає сором замість гордості. Ми запитали психотерапевтів Трітфілд, як підтримати себе у свята та зробити цей час радісним, а не складним.

Відповідає психотерапевтка Яніна Дзюба

Психотерапевтка Яніна Дзюба

Чи можна подивитися на новорічні свята як на ритуал, який має культурний та психологічний сенс? Навіщо нам потрібні ритуали зміни та переходу (Новий рік, Дні народження тощо)? У чому їхня користь, якщо дивитися з погляду психіки? У чому їхня функція?

Свято як культурний феномен виникло дуже давно. Про це свідчать не лише згадки у найдавніших етнографічних матеріалах, а й безліч пам'яток. Свято несе у собі певний символічний культурний код. Саме тому існує так багато різних свят у різних народностях, культурах та релігіях. Кожна культура вносить у своє свято певний сакральний зміст та послання нащадкам.

Цікаво розглянути саме слово «свято» як частину культури та мови.

Так, наприклад, латиною свято feriatum означає день вільний від роботи. День для відпочинку та відновлення сил. Такий самий сенс вкладається у слово свято італійською, іспанською, німецькою, російською мовами. Корінь -праз- означає зняти. Тобто відмовитись від роботи і нічого не робити. А от, наприклад, українською та білоруською свято має дещо інший сенс. Тут основний акцент стосується релігійності події.

Тобто одне смислове навантаження свята — це психологічне розвантаження та зняття напруження після важкої роботи. А друге — це згуртування та об'єднання членів суспільства. Під час свята людина бере участь у механізмі передачі культурних цінностей та традицій від одного покоління до іншого.

Якщо ж говорити про Новорічні свята, святкування Нового року — це ні що інше, як ритуал, який має культурний та психологічний сенс.

Культурний сенс полягає в тому, що це певний перехід від старого до нового, завершення та підбиття підсумків та очікування на нове і цікаве. Здавна вважалося, що Новий рік — сімейне свято (свято племені). У сьогоднішніх реаліях це, можливо, єдине свято, коли сім'я може зібратися разом.

Психологічний сенс Нового року — поставити помітний рубіж між старим та новим. Відокремитися від втоми, напруженості минулого року, осмислити її, відпочити і з новими силами розпочати свій новий виток.

Подібні ритуали (як-от святкування Нового року чи Дня народження) дуже важливі. Людина від початку цивілізації прагне жити осмислено. Я вважаю, що саме тому в історії закріпилися такі чудові перехідні свята, як Новий рік та День народження. У період святкування переходів у людини з'являється можливість завершити, осмислити та переосмислити своє життя. Це межа між старим та новим. Наша психіка прагне завершення. Тільки завершивши справу, ми можемо заспокоїтись, забути про неї і рухатися далі, — ефект Зейгарник. Після завершення старого з'являються сили на нове.

Святкувати Новий рік дуже корисно для ментального здоров'я. Новий рік — це певною мірою точка відліку, видимий рубіж, який необхідний для переходу. Від чого ж треба відштовхуватися? Підбиваємо підсумки, завершуємо та прощаємося з непотрібним — і знаходимо нові сенси, нові надії та мрії. Зустрічаємося з близькими та рідними, їмо мандарини, п'ємо «сакральне шампанське», їмо олів'є.


Відповідає психотерапевтка Олена Бєлова

Психотерапевтка Елена Белова

Чому в новорічні свята, коли начебто має бути радісно, часто стає емоційно важче? Чому загострюється почуття самотності, смутку, безглуздості чи порожнечі? І як можна собі із цим допомогти?

Які асоціації у вас виникають? Свято дитинства, день див та загадування бажань. Ялинка, мандарини, подарунки, «Один вдома», сім'я за столом, вогники та радість — найпопулярніші образи, пов'язані із зимовими святами. І якщо в дитинстві свято до нас «приходило» і частіше радувало, то у дорослому віці до нього потрібно заздалегідь підготуватися і все організувати. Тому перший стресовий фактор — коли окрім очікуваних веселощів виникають тривога та напруга від підготовки до свят, покупки подарунків, планування відпочинку/канікул з сім'єю та дітьми, завершення робочого року (найінтенсивнішого за завантаженням періоду). І що більше ресурсів (часу, фінансів, вигадування та реалізації ідей) витрачено на підготовку, то вищий рівень очікувань з приводу того, як все має пройти. Відповідно, якщо свято пройде не так, як планувалося, це з великою ймовірністю призведе до розчарування, а потім — до відчуття порожнечі та безглуздості.

Другий момент — Новий рік (так само, як і ще одне важливе свято — День народження) сприймається як певний рубіж, час, коли людина зупиняється, звертається до себе, виходить із режиму автопілота та підбиває деякі життєві підсумки. Хто я? Що вдалося здійснити за цей рік, а що не справдилося і близько? Із ким я? Як живу? — безліч запитань, відповіді на які можуть бути невтішними, можуть принести смуток та безсилля замість радості.

Багато людей, виходячи з ідеї «Новий рік — нове життя», прагнуть схуднути, змінитися, виконати все, що пообіцяли собі минулого року, розірвати/терміново знайти стосунки, зробити радикальні вчинки, пройти серйозну підготовку, начебто це може стати запорукою серйозних змін, які відбудуться вже завтра, — а фактично змінюється лише дата в календарі. І такі великі надій, і їхня невиправданість часто теж веде до розчарування, до почуття поразки. При цьому, що більш ідеального розвитку подій чекає людина, то сильнішими будуть емоції незадоволення.

Як же допомогти? Треба визнати, що чинити опір новорічним святам, коли все навколо блимає вогниками, нарядними ялинками, виставами та гороскопами з надією на краще майбутнє, — дуже складно. Створити байдужий вигляд, проігнорувати свято, коли практично весь світ гуляє, потребує дуже багато сил. Все-таки варто погодитись на урочистість, але при цьому дозволити собі провести цей день так, як хочеться, а не так, як прийнято чи очікується іншими людьми. Якщо ви відчуваєте втому і вам хочеться тихого свята, то чому б так не зробити? Немає правил ідеального свята. Запитайте себе: а чого мені б хотілося? З ким мені було б приємно зустріти свято? Як було б цікаво особисто мені? Станьте собі добрим Сантою і подбайте про те, щоб навколо було більше доброго і приємного — того, що приносить радість та задоволення.

Аналізуючи підсумки року, спирайтеся на те, що вдалося зробити. Згадайте, що тішило у році, який минає? Що надихало? У яких ситуаціях ви почувалися добре і впевнено? Де ви відчували свої зусилля і, можливо, винагороду за них? Згадайте свої відчуття, як це було, хай вони стануть вам підтримкою.

Усі досягнення, незалежно від обсягу, — це вже кроки у бік реалізації більшого. Ви рухаєтеся у своєму темпі, зараз це так, а як буде далі, — буде відомо далі. Зверніть увагу на розчарування. Наші емоції — помічники та орієнтири. Там, де є розчарування, є ясність мети: можливо, те, що не збулося, не так вже й актуальне для вас зараз і вимагає перегляду.

Новий рік — це лише один день із 365 на рік. І чарівним він може стати, якщо почути себе та організувати його так, як хочеться особисто вам. У такому балансі море задоволення і радості.


Радимо подивитися: Ілля Полуденний. 5 запитань психологу на Новий рік



Відповідає психотерапевтка Оксана Істоміна Гербер

Оксана Истомина Гербер

На Новий рік ми проводимо дуже багато часу із сім'єю — більше, ніж зазвичай. Чому, незважаючи на спроби зберегти святковий настрій, так часто спалахують конфлікти чи виникають образи? Що можна зробити, щоб їх мінімізувати? Як взагалі себе «налаштувати» на щільне спілкування з різними поколіннями родичів на Новий рік, щоб воно було на радість, а не висмоктувало усі сили?

У нашій культурі Новий рік — одне з тих свят, коли вся сім'я збирається разом. Салат олів'є, мандарини, ялинка та подарунки — невід'ємні атрибути цього свята. Разом можуть збиратися два, три, а іноді й чотири покоління нашої родини. Досить часто це свято може провокувати конфлікти. Ми всі іноді потрапляємо до таких ситуацій, і це нормально. Питання в іншому, чого ми хочемо отримати за допомогою конфлікту. Можна посваритися і розбігтися в різні боки, а можна прояснити конфліктну ситуацію і стати ближчими.

На якому ж ґрунті можуть виникати конфлікти? Можливо, не задоволена наша потреба у безпеці. Може, потреба у коханні та теплих близьких стосунках. Можливо, не вистачає визнання та підтримки. Якщо одна з потреб довго у дефіциті, — виникають образи та розчарування.

І найголовніша тема — це порушення особистих кордонів.

Особисті кордони — це внутрішні правила, за їхньою допомогою ми взаємодіємо з іншими людьми. Ми всі різні, тож правила теж у кожного свої. Якщо наші кордони порушують, люди влазять на нашу територію, ми стаємо дратівливими. Починаємо злитися, і це завдає дискомфорту. Хочеться сказати "стоп", але іноді ми продовжуємо погоджуватися і обурюємося за це на себе ж. Наприклад. «Як завжди в рваних джинсах, невже не могла одягнути сукню? Коли ж ти нарешті вийдеш заміж? Коли ми діждемося онуків? Навіщо купили нову машину, треба думати про житло?»

Це наші межі, а отже, наше завдання їх захищати. Можливо, родичі щиро хочуть допомогти, але форму добирають невідповідну. Говорити про свої почуття без претензій — найкращий спосіб налагодити стосунки. «Я не хочу говорити на цю тему. Це моя особиста справа. Мене це злить, ображає, принижує, засмучує.»

Зрештою, запропонуйте свою тему для розмов. Запропонуйте нові правила взаємодії. Організуйте святкування Нового року так, як вам захочеться.

Якщо знаєте, чого хочете, кажіть і просіть цього. Адже наша сім'я може бути доброю опорою та підтримкою, якщо чітко та ясно про це говорити. Чекати, що інший здогадається, що нам потрібно, займаючи позицію дитини, — не найкращий спосіб комунікації.

Якщо ми конфліктуємо, значить відносини нам важливі. Люди, які нам байдужі, не викликають у нас стільки переживань, на відміну тих, яких ми цінуємо.


Відповідає психотерапевтка Лідія Коваль

Психотерапевтка Лидия Коваль

Останні кілька років стало дуже популярно підбивати підсумки року, це роблять у різних формах, викладають у соцмережах. Чи взагалі є сенс і практична користь у підбитті підсумків року перед Новорічними святами? Які для цього існують техніки та вправи? Чи є сенс будувати плани та давати собі новорічні обіцянки? Як це зробити, щоб вони реалізовувалися?

Підсумки. Плани. Ми усі тепер знаходимось у передсвятковому марафоні, наближається Новий рік, Різдво. Цього неможливо не помітити — вулиці прикрашені святковою символікою, вітрини приманюють погляд, а особливо бурхлива діяльність відбувається в соцмережах!

Справді, зараз з'явився новий тренд: розказати на своїй сторінці, як минув мій рік. Соцмережі стали важливим майданчиком, де нас можна помітити. Отут кожен вибирає ступінь своєї публічності та відвертості. Хтось демонструє свої досягнення і здобутки, комусь важливо пригадати подорожі та враження, рідше пишуть про складнощі та невдачі.

Зміст у підведенні підсумків року, звичайно, є. Це хороша можливість зробити певний «чек-ін» в тих місцях, обставинах і подіях, що трапилися. Але дуже важливою є саме форма підведення підсумків, щоб можна було отримати користь з цього процесу! Як не захопитися ідеєю наддосягнень? Як уникнути токсичних почуттів сорому та вини? Як убезпечити себе від перевтоми та вигорання? Ми ще маємо трохи часу, щоб відрефлексувати свій рік, — давайте спробуємо позначити важливі моменти у цьому процесі.

Насамперед скажу, що коли ми спробуємо пригадати, як минув рік, багато чого може промайнути повз нашу увагу. Здається, важливого та цінного було не так багато... Тому беріть до рук свій ґаджет і загляньте в альбом фотокамери — ви будете здивовані, як багато було важливих для вас подій, ситуацій та місць!

Переглядаючи фото, тримайте в фокусі уваги свої почуття: які почуття були тоді, в тому моменті? Що відчуваєте зараз, дивлячись на фото чи переглядаючи відео? Це можуть бути доволі різні почуття: радість, огида, страх, сум, жаль, злість, ніжність...

Важливо навчитись не ставитися до себе оціночно (це «погано», це «добре»), а емоційно — це буде про нашу «справжність» і «живість». Тоді можна об'ємно побачити і відчути: яким був мій рік? як я почуваюсь зараз? наскільки ресурсним чи виснаженим я є?

Важливо не порівнювати себе з іншими людьми (так легко можна «з'їхати» у токсичний сором або вину!), а порівнювати себе зі собою колишнім. Важливо враховувати, який період життя я зараз проживаю: складно відчути себе ресурсним і успішним, коли я проживаю кризовий період чи депресивний епізод. Це свідчитиме про уважність, чуйність та бережність до себе.

Якщо прожити почуття, що супроводжували нас впродовж року, відкривається можливість прийняти свій досвід, відчути власну цінність і вдячність. Гарно, коли є можливість поділитися своїми підсумковими рефлексіями з кимось іншим, щоб не бути самотнім в своїх переживаннях. Та варто зважати, як безпечно це робити. Вирішуйте, як для вас комфортно буде це реалізувати — поговорити з другом або кимось близьким? Чи розказати своєму психотерапевту? Чи написати в соцмережах?

Ще трохи скажу про мрії, бажання і плани. Якими вони можуть бути? Колись з колегою говорили про те, що новорічні планування — це наче робити ескіз олівцем. Ескіз — це загальний каркас, який заповнюється так, як дозволяють можливості. А можливості — це різні ресурси: час, самопочуття, взаємодія з іншими людьми.

Інколи певні мрії і бажання виглядають дуже нереальними, але вони здатні парадоксальним чином здійснюватися! А те, що якраз дуже можливо і просто виконати, так і залишається нереалізованим. Залишайте у своїх планах достатньо місця для гнучкості та несподіванок, щоправда спираючись на важливі цінності та, потреби прописані в отому «ескізі».

Є гарний вислів: «Неможливо проковтнути слона, але його реально з'їсти маленькими шматочками впродовж певного періоду». Саме тому варто розкладати завдання на невеликі пункти і рухатися ними поступово, зважаючи на своє самовідчуття і свої ресурси. Кожна така маленька сходинка веде до здійснення мрії. Малий крок не виснажливий, а радує та надихає до наступного!

Інші публікації
Оберіть терапевта