Здається, застосунки для онлайн-знайомств і дейтингу мали б дуже спростити нам життя. Але в реальності технології одночасно і полегшують, і ускладнюють пошук стосунків. Як сучасний контекст (і технологічний, і воєнний) впливає на наші романтичні взаємини, із якими запитами щодо стосунків найчастіше звертаються клієнти та клієнтки — і як з ними працює психотерапія? Ми запитали у терапевток Тритфілд.
Відповідає психотерапевтка Олена Клочко
Що змінилося за останні роки у тому, як ми ходимо на побачення, знайомимося, шукаємо партнерів/ок для стосунків? З точки зору розвитку застосунків для знайомств і з точки зору воєнного часу.
Знайомства сьогодні стали чимось на кшталт розміщення пропозиції на маркетплейсі: одночасно легше й складніше, ніж будь-коли. Легше, бо в кишені десятки потенційних контактів, як покупців. Складніше, бо ці контакти нічого не гарантують, окрім ілюзії всеосяжного вибору та простоти доторку.
Дейтинг-додатки стали звичним середовищем для старту стосунків. Вони змінили інтимну географію: замість випадкових зустрічей у кавʼярнях чи на вечірках ми переміщуємось між профілями, ніби переглядаючи каталог. І хоча ця модель обіцяє швидкість, вона рідко дарує глибину. І це великий простір для ілюзій та проекцій. Ми знайомимось із «версіями» людей та своїми фантазіями про них відповідно до ретельно підібраних фото та текстів опису, які вмістилися у поле «Про себе». У цьому теж немає нічого неправильного, просто це інша інтимність: не тілесна чи емпатична, а алгоритмічна та дуже часто фантазійна. І це великий простір для очікувань і розчарувань.
Війна ще більше оголила фрагментованість зв’язків. Багато хто опинився на відстані — географічно, емоційно, екзистенційно. Частина людей не наважується вкладатись у нові стосунки, бо майбутнє здається крихким. Інші — навпаки — жадають швидкості, близькості тут і зараз, без довгих прелюдій. Часто втомлені, люди не хочуть обирати форму спілкування чи «витрачати час». І танок знайомства, пробудження інтересу, зародження контакту — це все стає функціональним, що не дає нашим відчуттям жити, і ми втрачаємо вітальність та задоволення від контактування з іншими. Стосунки стали схожими на тактичні союзи: не завжди з прицілом на вічність, але з глибоким бажанням хоч трохи побути не самотніми, хай навіть формалізовано.
Змінився й запит. Якщо раніше часто шукали «когось ідеального», зараз — того, з ким безпечно. Люди рідше запитують «чи він/вона мені підходить?», і частіше — «чи мені спокійно поруч із ним/нею?». У цьому, можливо, більше зрілості, ніж у всіх «чек-листах ідеального партнера». Та варто так само і зараз ставити собі питання «я тут з інтересу, зі збудження, чи за розділенням самотності?», щоб бути в правді із собою. Це допоможе побудувати чесні стосунки та не увійти в затяжні «не свої» партнерства.
Дейтінг у воєнний час — це як любов на фоні сирен. Неможливо виключити контекст, як неможливо вимкнути тривогу. Але навіть серед невизначеності хтось досі створює Tinder-пари, шукає о третій ночі «когось просто поговорити» чи їде через пів країни, бо «щось клацнуло».
Можливо, саме ця крихка рішучість і є головним про любов зараз. Та мене найбільше розчулює те, що попри всі складнощі часу, ми так само потребуємо інших людей.
Вас може зацікавити: Як розпізнати токсичні стосунки?
Відповідає психотерапевтка Оля Луцив
Які теми і запити, якщо можна узагальнити, зараз найактуальніші для молодих клієнтів у питаннях побачень, романтичних стосунків, пошуку партнерів і партнерок, знайомств?
Сьогодні клієнти 20–35 років звертаються з глибокими і тонкими питаннями про близькість і автономність, про довіру і самотність, про те, як залишатись собою у звʼязку з іншою людиною. Зʼявляється все більше усвідомлення, що стосунки — це про постійний вибір та спільну роботу.
До найпоширеніших запитів я би віднесла:
Досвід або страх співзалежності. Багато хто не мав досвіду стосунків, у яких був простір для автономності, іноді це відчувається як втрата самого себе. У спільній роботі ми працюємо над її розвитком — не як з втечею від іншої людини, а як з частиною здорової близькості. Тема особистих кордонів тут теж виступає на передній план: де закінчуюсь я та мої межі, а де починається партнер?
Відсутність здорових моделей. Доволі велика кількість запитів про небажання повторювати історію нездорових стосунків у родині, і одночасно — про відсутність альтернативних внутрішніх сценаріїв. «У моїх батьків були жахливі стосунки. Я точно так не хочу, — але не знаю, як інакше». В терапії це може бути запрошенням до дослідження та переосмислення досвіду і глибинних переконань про стосунки, близькість, любов та ролі у парі, які були закладені з дитинства. А згодом і створення власних поглядів на ці теми, з урахуванням особистих цінностей і потреб.
Вплив минулого досвіду, не пережиті минулі стосунки. Тіло та психіка можуть довго триматись та зберігати минулий досвід та навіть створювати тривожне очікування повторення минулого у нових стосунках. У роботі ми тримаємо фокус на те, щоб розрізняти минуле і теперішнє, проживати затримані емоції та переживання, давати собі дозвіл та простір для нового досвіду. Іншими словами, завершуємо незавершене та повертаємо відчуття безпеки.
Питання довіри, сором за вразливість. Особливо коли в минулому був досвід, де довіра=вразливість=біль, важливо віднаходити або будувати внутрішню опору. Якщо я довіряю собі — я можу відкритись іншому, знаючи, що не зламаюсь. Стосунки клієнт-терапевт стають простором для нового і поступового досвіду відкритості та довіри у безпечному середовищі. Терапія допомагає знизити внутрішню цензуру на емоційне самовираження, щодо якого люди можуть відчувати багато сорому.
Втома від поверхневих знайомств. На неї часто впливають застосунки для знайомств, які пропонують доступ до великої кількості нових облич у короткі терміни, але, на жаль, не закривають потреби в справжній близькості з живою людиною. У терапевтичній роботі важливим є дослідження автентичності, базових емоційних потреб та уявлень про соціальні взаємодії.
Партнер не закриває усі мої потреби. Це природне розчарування при зіткненні із реальністю: не існує однієї людини, яка має закривати всі ваші потреби у дорослому віці. Цей момент відчиняє двері у процес дорослішання у стосунках з іншими та у розвиток внутрішнього дорослого, який може потурбуватись про себе.
Страх самотності та покинутості. Це одна з найглибших тем, яку приносять клієнти. У терапевтичному просторі ми в тому числі вчимося витримувати самотність не як покарання, а як простір для контакту із самим собою. А також працюємо із глибинними переконаннями та думками, опрацьовуємо емоційні спогади та знижуємо тривогу через перебування на самоті.
Зловживання психологічними термінами у повсякденному житті. Це ніколи не прямий запит, але він має великий вплив на інші, згадані вище. Коли ми називаємо кожну другу людину нарцисом, токсичним або газлайтером, то термін втрачає свій сенс та навішує некоректний ярлик. Ми перестаємо бачити в людині людину, яка є багатовимірною, живою та суперечливою. Це може бути такою собі формою самозахисту — цей спосіб повертає контроль та дозволяє дистанціюватись. Але в подальшій перспективі призводить до ще більшої самотності та відчуженості. До того ж, це стигматизує людей із реальними труднощами особистості.
Вас може зацікавити: Як зберегти стосунки на відстані?
Відповідає психотерапевтка Наталія Кудрявченко
Як психотерапія працює з темою пошуку партнера або партнерки, труднощами у побудові тривалих романтичних стосунків? Чим психотерапія може допомогти?
Знайомства сьогодні — це більше, ніж свайпи.
Вони про страх бути непоміченим. Про надію, що «цього разу буде інакше». Про втому від коротких діалогів, які нікуди не ведуть. Про питання «Що зі мною не так? Чому інші можуть, а я — ні?»
Це спроби сказати: «Я відкритий. Я готова до зустрічі», але при цьому боятись, що щойно хтось підійде справді близько, ви втратите свій голос.
Психотерапія не підбирає вам пару. Вона не пише за вас ідеальні біо у Тіндері й не дає список «5 тем для першого побачення». Але вона дає щось інше — часто важливіше.
Вона допомагає помітити:
- з ким ви шукаєте зустрічі?
- з чим ви приходите в ці стосунки?
- чому поруч із кимось ви раптом стаєте меншими, ніж є?
- чому вибираєте тих, хто не вибирає вас?
- чому тримаєтесь за тих, хто не чує вас?
- і чому вам болить, коли інші йдуть, навіть якщо до того не дуже то і хотілось?
У терапії ми разом дивимось: які старі історії ви берете з собою на нові побачення? Як минулі відмови, зради чи знецінення досі впливають на те, як ви відкриваєтесь сьогодні?
Ще одна правда про знайомства зараз — те, про що часто соромно зізнаватися навіть собі. Через війну й тривале виснаження у багатьох людей зникає те, що зазвичай тримає нас у русі, — імпульс. Іноді сили вистачає на свайп або «привіт». Але щойно доходить до реальної зустрічі — енергії вже нема. Не тому, що ви ліниві чи «не такі». А тому, що будь-який контакт — це вихід у невідомість. Це ризик. Це фрустрація й живе зіткнення з іншим і тим, ким ви самі є поруч з іншим. А для цього всього потрібен ресурс.
Будувати стосунки — означає мати, із чим зустрічати іншу людину: з цікавістю, відкритістю, місцем для живого діалогу, для розмов — чесних, різних, іноді незручних. І багато хто сьогодні просто не має на це сил — і це не привід соромитися. Це привід подбати про себе трохи більше, ніж зазвичай.
Іноді терапія — це крок, що допомагає повернути імпульс — до життя, до зустрічей, до стосунків. Спочатку — із собою. Потім — з іншими.
Терапія — це місце, де можна вчитись бути у близькості.
Там, де без сорому можна сказати: «Мені страшно. Мені сумно. Я хочу бути з кимось, — але боюся втратити себе». Там можна вчитися залишатися поруч із собою, — навіть коли ви поруч із кимось іншим. Вчитися чути свої «хочу» і «ні». Вчитися залишати те, що не ваше. І помічати тих, хто бачить вас — справжніх.
Терапія не обіцяє ідеальних стосунків. Але вона може зробити так, що наступного разу ви підете на побачення не з діркою всередині, яку хтось має заповнити, а з собою — живим, цікавим і вже достатнім.
Вас може зацікавити: Оля Іванюк-Долженко. 5 запитань про травми прив’язаності
Відповідає психотерапевтка Катерина Рожкова
Як сучасні мобільні застосунки для знайомств вплинули на практики побачень і пошуку партнера/ки?
Дисклеймер: Інформація у цьому матеріалі включає результати сучасних досліджень, метою яких була оцінка впливу для попередження негативних наслідків онлайн-знайомств. Ця інформація не може бути використана для самодіагностики, діагностики і/або лікування. Для діагностики та лікування рекомендується звернутись до фахівців.
Онлайн-знайомства стали популярними з моменту свого створення в 1995 р., коли з’явився перший сайт знайомств Match.com. А застосунки для знайомств у 2025 році вже налічують 337 мільйонів користувачів по всьому світі. Оцінки рівня задоволеності в парах, які зустрілися через додатки, не поступаються тим, хто зустрічався віч-на-віч — принаймні, у дослідженнях серед студентів і молодих дорослих. Також є дані, що у Швейцарії пари, які познайомилися онлайн, демонструють більший намір спільного життя та народження дітей, ніж ті, хто зустрічався офлайн.
Трансформація знайомств через мобільні застосунки не просто змінює спосіб зустрічі, а глибоко впливає на типи стосунків, що формуються, і психологічну динаміку в цих зв’язках. Наприклад, застосунки можуть посилювати залежну та співзалежну динаміку в стосунках (match/unmatch підсилюють страх бути залишеним; гостінг активує страхи втрати контролю; часто формується прив'язаність не до людини, а до уваги, яку вона дає). Або взагалі сприяти створенню псевдостосунків (зв’язки, які імітують романтичну близькість, але не мають під собою стійкої основи: жодної домовленості, плану чи відповідальності).
І незважаючи на зростаючу популярність застосунків для дейтингу, все більше досліджень показують, що «мобільні знайомства» можуть мати і негативний вплив на різні аспекти життя користувачів, а як наслідок — погіршувати якість життя та стосунків.
Далі пропоную розглянути різні рівні впливу застосунків для знайомств та їхні ймовірні наслідки для стосунків між людьми.
Вплив на рівні гормонів
Поширення відповідних застосунків призвело до феномену, який дослідники назвали «ефектом застосунку для знайомств».
Цей термін описує явище, коли користувачі «відчувають порушення регуляції [кортизолу та дофаміну] до такої міри, що це нагадує хронічний стресовий розлад та залежну поведінку». Гормональний збій є результатом впливу застосунків на систему винагороди мозку. По суті, коли користувачі знаходять пару або беруть участь у позитивних взаємодіях, це з часом може створити нездоровий «графік підкріплення» та призвести до нейрохімічної залежності.
Психологічно механізм подібний до азартних ігор: неможливо передбачити «виграш» (досягнути збігу), і це в подальшому призводить до «пошукової поведінки». Залежність від цього циклу означає, що неможливість використання застосунку протягом тривалого періоду викликає зниження настрою, дратівливість і навіть тривогу, оскільки люди прагнуть графіка підкріплення.
Використання застосунків для знайомств також може впливати на тестостерон і кортизол, впливаючи на лібідо та функцію щитовидної залози. В свою чергу, це може спричинити широкий спектр симптомів, що впливають на метаболізм та рівень енергії.
Як усе це може впливати на стосунки (за умови певного типу особистості):
- Зростаюче бажання новизни — партнери швидко набридають.
- Людина починає постійно шукати «кращого» — навіть уже перебуваючи у стосунках.
- Реальні зв’язки відчуваються нудними порівняно з драйвом застосунку.
- Зростання тривожності, контролю, потреби в постійному підтвердженні.
- Збільшення чутливості до відторгнення та зменшення здатності переживати складності чи напругу у парі.
- Зменшується довіра до себе й до партнера, як наслідок — виникає реактивність: ревнощі, образи, відчуження.
Вплив на сприйняття образу тіла та загальне благополуччя
За даними 45 досліджень, опублікованих між 2016 і 2023 роками, повідомлялось про значний негативний вплив використання застосунків для знайомств на сприйняття тіла (загальне задоволення формою і/або розміром тіла, невдоволення тоном шкіри, негативна оцінка зовнішності цілком або окремих її частин). Це пояснюється унікальними особливостями мобільних додатків для знайомств, зокрема переважанням візуального контенту та легкістю перегляду кількох профілів. На відміну від сайтів онлайн-знайомств, профілі в деяких застосунках спочатку обмежені візуальним контентом, а коротка біографія доступна лише після натискання на профіль. Тобто фізична привабливість, ймовірно, є ключовим фактором у початкових реакціях та оцінках профілів.
Очікуючи такої пильної уваги до зовнішності, користувачі потенційно ризикують самооб’єктивізуватися. Посилена увага до зовнішності та образу тіла може, у свою чергу, призвести до невдоволення тілом та занепокоєння щодо зовнішнього вигляду. Це може мати потенційно негативний вплив на психічне здоров’я.
Автори таких досліджень рекомендують розробникам застосунків шукати способи для пом’якшення їхнього шкідливого впливу (наприклад, зменшення ролі візуального контенту, обмеження за часом, психоедукація користувачів).
Як це може впливати на стосунки:
- Тяжіння до об’єктних стосунків більше, ніж до суб’єктних (партнер(ка) буквально є певним «трофеєм», а не живою людиною зі своїми власними потребами і межами).
- Зниження чутливості до себе внаслідок надмірної стурбованості недоліками (може призвести до нехтування власними потребами, межами, до втрати самоповаги).
- Посилення сорому, який обмежуватиме проявленість (орієнтування на думки про те, як «правильно» поводитись в стосунках; контроль замість питання «як я почуваюсь в цих стосунках?»).
- Зниження / неможливість відчувати задоволення у стосунках через постійну тривогу щодо зовнішності.
- Уникнення близькості через сором.
Нові виклики щодо безпеки, ризиків віктимізації та насилля
Використання додатків для знайомств підлітками є новою проблемою. Міжнаціональне опитування фінських, американських, іспанських та південнокорейських студентів показало, що 15% підлітків користуються застосунками для знайомств принаймні іноді. Попередні дослідження, в яких в основному опитували молодих людей, виявили, що використання мобільних додатків для знайомств створює ризики, пов’язані з конфіденційністю, безпекою, інтимністю, віктимізацією через секстинг, сексуальним насильством, ризикованою сексуальною поведінкою та захворюваннями, що передаються статевим шляхом.
Тому нагальним питанням стає психоедукація підлітків та дорослих людей щодо безпеки в онлайн-просторі для попередження травматизації та інших негативних наслідків.
Штучний інтелект — новий учасник любовних трикутників?
У Washington Post були опубліковані кілька розповідей користувачів(ок) мобільних застосунків для онлайн-знайомств про те, як вони були зачаровані спілкуванням з кількома користувачами(ками), а далі під час живих побачень «ніби опинялись поруч із зовсім іншою людиною». І це історії не про «шахрая з тіндера», а про використання штучного інтелекту у спілкуванні.
У коментарях до цих історій люди засуджували генерацію повідомлень за допомогою ШІ, оскільки такі дії вводили в оману та створювали хибне враження, призводили до підриву автентичності та міжособистісних навичок спілкування. Деякі підписники видання були стурбовані тим, що ШІ може загострити проблеми обману та перекручування інформації в онлайн-знайомствах.
Використані джерела, або Що почитати по темі:
Дізнатись більше про вплив використання застосунків для знайомств на гормональну регуляцію: https://www.mirror.co.uk/lifestyle/dating/swiping-right-dating-app-messing-35015616
Прочитати повне дослідження впливу застосунків для знайомств на сприйняття образу тіла та загальне благополуччя: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0747563224003832
Прочитати повне дослідження ризиків, які виникають в застосунках для знайомств: https://www.mdpi.com/2076-328X/13/11/903
