Як працює групова психотерапія? Якими бувають психотерапевтичні групи й за якими параметрами ми їх розрізняємо? Спробуємо підсумувати основне в цьому короткому матеріалі.
Ми соціальні створіння. Від самого народження наше життя пов'язане з групами: сім'я, шкільний клас, робочий колектив, спортивна команда. Там, де є група, завжди виникає групова динаміка — складний процес того, як люди взаємодіють, розподіляють ролі, переживають суперництво і конфлікти, але водночас шукають зв'язок, спільність та глибинний сенс.
Приблизно за останні півтора століття психологія, психотерапія і соціальні науки створили різноманітні формати груп, де людина може свідомо і безпечно досліджувати себе, свій соціальний досвід та отримувати необхідну підтримку. Свідоме використання групової динаміки дозволяє побачити, як ми реагуємо, будуємо контакт, займаємо місце серед інших, зближуємося чи віддаляємося, перетворюючи групу на потужний ресурс, де можуть загоїтися емоційні рани та повернутися відчуття зв'язку.
Що таке група в терапевтичному розумінні?
Для початку важливо розібратися з базовим визначенням. Кілька людей в одній кімнаті — це ще не обов’язково група у психологічному сенсі, хоча поведінкова динаміка вже існує (комусь жарко, комусь шумно). Справжня група виникає, коли людей об’єднують спільні цінності, мета чи сенс. Коли ми говоримо про терапевтичні групи, ми умовно виділяємо п’ять класичних групових форматів, притаманних більшості психотерапевтичних напрямків (хоча іноді говорять і про шість). Кожен із цих форматів був створений для задоволення конкретних запитів і потреб учасників, тоді як решта форматів — це або поєднання класичних, або ж їхні «піджанри», або формати, притаманні лише певній школі терапії.
Класифікація групових форматів терапії: дві ключові осі
Для класифікації групових форматів зручно використовувати двовісну систему:
Перша вісь — структурованість. Вона показує, наскільки груповий формат має чітку рамку (висока структурованість) чи, навпаки, більше спонтанності (низька структурованість).
Друга вісь — фокус уваги. Вона відображає, на що спрямована робота — від внутрішніх процесів (індивідуальна рефлексія) до взаємодії між учасниками (міжособистісні стосунки).
Виходячи з цієї класифікації, можна описати всі шість форматів:
1. Психоедукаційні групи (Psychoeducational Groups)
Це найбільш структуровані групи з найменшим фокусом на міжособистісній взаємодії. Тут фокус зосереджений на передачі знань і навичок (наприклад, управління гнівом, основи усвідомленості). Міжособистісна взаємодія мінімальна, але учасники можуть обговорювати нову інформацію та ділитися власним досвідом засвоєння знань.
2. Тренінгові групи (Training Groups)
Це також структуровані групи, але вони спрямовані на відпрацювання конкретних навичок (наприклад, комунікативні навички, асертивності) через активну взаємодію. Учасники активно взаємодіють, виконують вправи, обговорюють досвід та отримують зворотний зв'язок. Тут поєднується чітка структура та контрольована динаміка.
3. Групи підтримки (Support Groups)
Це групи з помірною структурою, створені для емоційної підтримки та стабілізації людей у складних життєвих обставинах. Учасники діляться переживаннями, отримують відгук інших і відчуття спільності. Взаємодія між людьми стає головним ресурсом, але вона відбувається у безпечних, передбачуваних межах.
Окремо про клуби анонімних алкоголіків (AA/NA): Клуб анонімних алкоголіків — це підвид груп підтримки (Peer Support Groups). Це особливий тип груп, де учасники підтримують один одного без професійного ведучого. Це швидше духовно-етична програма (Програма 12 кроків), а не психотерапевтична.
4. Тематичні терапевтичні групи (Theme-Centered Therapy Groups)
Це терапевтичні групи, які мають задану тему або спільний запит (наприклад, стосунки, самооцінка, тривога). Учасники діляться особистими історіями, реагують одне на одного, проживають схожі досвіди. Структура тут гнучка: тема задає напрям, а динаміка взаємодії визначає глибину процесу.
5. Процес-орієнтовані групи (Process-Oriented Groups)
Це найменш структурований груповий формат з точки зору учасника, у якому головним фокусом є взаємодія всередині групи.
Процес: Тут немає заданої теми — нею стає те, що відбувається "тут і тепер" у груповій динаміці. Саме взаємодія, емоційні реакції та способи зв'язку є основним матеріалом для терапевтичного дослідження.
Приклад: Робота в цьому форматі описана в книзі Ірвіна Ялома «Шопенгауер як ліки». Ялом працює в екзистенційному підході, і його групи є класичним прикладом процес-орієнтованої терапевтичної групи.
6. Клінічні групи (Inpatient Groups)
Це формат, про який згадують окремо. Це групи, що проводяться у клінічному або стаціонарному середовищі — наприклад, у психіатричних або реабілітаційних відділеннях.
Процес: Цей формат іноді не розглядається як окремий, бо його структура залежить від стану пацієнтів і часто поєднує елементи психоедукації, підтримки та терапії (тобто елементи попередніх форматів, але в межах медичного закладу).
Міжособистісна динаміка тут контрольована і слугує насамперед стабілізації та адаптації людини у процесі лікування.
Результат групової роботи
Будь-який психологічний груповий формат — через вправи, інтервенції, експерименти, динаміку та інструменти, притаманні кожному підходу, — спрямований на розширення «відкритої зони» людини.
Це пояснюється за допомогою «Вікна Джогарі» — моделі самопізнання та міжособистісного розкриття, яка описує всі можливі психічні прояви людини через 4 зони:
Я знаю, інші знають — Відкрита зона (відоме мені й іншим)
Я знаю, інші не знають — Прихована (те, що я знаю, але приховую: мої осмислені почуття, страхи)
Я не знаю, інші знають — Сліпа пляма (те, що бачать інші, але не бачу я: мої звички, реакції, риси)
Я не знаю, інші не знають — Невідома зона (те, що невідоме ні мені, ні іншим: несвідоме, потенціал, травми)
Робота групи сприяє збільшенню проявленості людини, усвідомленню себе у взаємодії та глибшому розумінню власних реакцій та поведінки, що відбувається завдяки переміщенню інформації зі «Сліпої» та «Прихованої» зон до «Відкритої».
Крім того, групова та індивідуальна терапія чудово доповнюють одна одну.
Те, що піднімається у групі — реакції, почуття, відкриття — можна і варто переносити й опрацьовувати в індивідуальній роботі. Якщо у вас є психологічний і фінансовий ресурс, поєднувати ці формати психотерапії — чудова синергія.
-treatfield-1631455421-1861.jpg)
