Пройшовши за два роки повномасштабної війни стадії шоку, гострого стресу, болю та люті, більшість з нас опинилася в найнижчій точці — точці виснаження.

Як розділити цю безкінечну втому на типи і чи можна з цим хоч щось зробити?

Зібрали для вас невеличку класифікацію всіх видів втоми, на власному досвіді.


I. Втома від спілкування

Тут має бути мем «Я, коли нарешті знайшов час відповісти на повідомлення, а люди одразу ж пишуть з наступним питанням» — і легко здогадатися, що на ній зовсім не захват і ентузіазм. Період, коли хотілося триматися купи і випадково відновлювалися навіть втрачені зв'язки, — на жаль, минув. І в нас залишилися сили тільки на найближчі контакти. Або на вимушені. (В оригіналі цього мему, до речі, запечена картоплина і підпис «дайте картоплі полежати».)

II. Втома від інтенсивних емоцій

Два роки тому ми не могли повірити, що можна відчувати лють чи біль такої інтенсивності. Любов, гордість, вдячність в якийсь момент теж наче викрутили на максимальну потужність. Але цей період позаду: багато хто говорить, що зараз вже нема сил щось відчувати, а замість болю прийшло якесь оніміння чи отупіння. Як хтось влучно написав в соцмережах, «хочеться знов ненавидіти, а сил ненавидіти немає, – і від цього хочеться плакати». Це і є емоційне виснаження.

III. Втома від емпатії

Емпатія і співчуття теж потребують ресурсів, яких у нас зараз немає. Звісно, ми досі відчуваємо біль через страждання інших. Але водночас фокус емпатії дуже звузився, його вистачає тільки «на своїх». Різниця у досвіді між військовими і цивільними, мешканцями фронтових і тилових міст, між українцями в Україні та закордоном стає помітнішою. Через втому ми можемо знецінювати досвід інших, а слова «я тебе розумію» від людини з іншого контексту частіше дратують, ніж підтримують.

IV. Когнітивне виснаження

Важко концентруватися на роботі, важко розбиратися з новою інформацією, важко запам'ятовувати. Хоча в порівнянні з минулим чи позаминулим роком наша здатність до інтелектуальної роботи скоріше відновлюється. Це пов'язано з тим, що ми перейшли зі стадії гострого стресу у фоновий стрес, хронічний. Нічого хорошого в хронічному стресі немає, але працювати в цьому стані трохи легше, ніж в стані емоційних гойдалок. Втім, повного відновлення до індивідуальної норми здебільшого не відбулось.

V. Втома від спогадів

Спроби згадувати пережите і ділитися травматичним досвідом більше не приносять полегшення, а швидше ретравматизують. Це було дуже помітно на другі роковини вторгнення: хоча постів зі спогадами вистачало (і якщо авторам і авторкам ставало легше — це чудово), але багато хто намагався ізолюватися і зайвий раз не заходити в соцмережі. Ми консервуємо спогади, відкладаємо їх на потім, бо розбирати їх зараз занадто боляче і занадто виснажливо.

Що з цим робити?

Це складне питання, бо всі поради мирного часу звучать як знущання і більше пасують для статей в жанрі «Як підтримати себе довгою зимою, коли втомився без сонечка». Психологічне виснаження, яке відчувають зараз більшість українців, зовсім іншого масштабу і зовсім іншої якості, ніж «звичайна втома».

Водночас і банальні поради працюють, бо закономірності роботи нашого мозку і тіла нікуди не поділися — тому відносно нормальний режим сну, регулярне харчування і фізична активність допомагають підтримувати хоч якийсь рівень ресурсу.

І хоча причина виснаження у нас спільна, ми все одно залишаємося індивідуальностями. Можна спробувати отаку вправу: виписати усе, що саме ви робите регулярно (робоче, особисте, побутове) — і для кожного пункту визначити, чи це дає енергію, чи відбирає. Скажімо, за шкалою від -5 до +5. Чи можна делегувати чи тимчасово відкласти те, що отримало -5? Чи можна робити речі з плюсом частіше? Чи є щось, що завжди наповнювало і давало сили, але якось зникло з вашого життя? Чи є шанс це повернути?

Інші публікації
Оберіть терапевта