«Там, де реалізуються справжні потреби, моя енергія зростає». Інтерв'ю з Євгенією Толочко

Чому ми всі так хочемо бути собою, постійно про це говоримо, а просто взяти та «бути» не можемо? Виявляється, не так просто зрозуміти, де мої бажання, а де нав'язані соціумом правила. І, щоб бути собою, зовсім не обов'язково ігнорувати бажання оточуючих. Можна зробити вибір. Детальніше про це — в інтерв'ю з терапевткою Євгенією Толочко.

Що таке «бути собою» в побутовому розумінні?

У моєму розумінні, «бути собою» в побутовому плані та в психотерапії — не сильно відрізняються. Для мене ця тема є центральною в психотерапії, у моїй роботі з клієнтами, у моєму особистому житті.

Саме поняття «бути собою» я розглядаю в контексті відносин. Бо не дуже вірю, що поза цим ми взагалі існуємо. Ми постійно перебуваємо у стосунках з кимось: з середовищем, з іншими людьми. Бути собою — це те, наскільки я вільна у своїх проявах поруч з іншим. Мені здається, що наодинці з собою питання до того, щоб бути собою, виникає не так часто. Швидше, це трапляється в контексті зіткнення, спілкування з іншими людьми.

Вам також може бути цікаво: Як сформувати здорову ідентичність?

Бути собою — це коли я добре усвідомлюю себе, свої потреби, імпульси, бажання. Коли все це можу реалізовувати, можу проявлятися так, як хочу. Сюди також входить здатність показати себе, захистити, проявити невдоволення або симпатію. Те, як я можу чути себе і реалізовувати в стосунках з іншими людьми.

Важливо пам'ятати, що моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. І якщо інший для мене важливий, мені необхідно враховувати його бажання. Тут потрібен баланс між своїми та чужими інтересами. Адже іншим людям в спілкуванні зі мною теж необхідно залишатися собою.

Виходить, я, що читає книгу наодинці з собою, — це одна особа. А я в спілкуванні з іншими — теж я, але інша?

Непогано, коли я хочу почитати книжку і можу сказати своєму партнерові, який в цей час зайшов до кімнати та пропонує дивитися фільм: «Слухай, я зараз хочу почитати. Подивімось фільм іншим разом». Погано, коли я перестаю чути своє бажання почитати книгу, а починаю чути тільки бажання партнера, підлаштовуюсь під нього.

Наприклад, я добре розумію, чим хочу зараз зайнятися. Якщо мій партнер хоче чогось іншого, то в цій точці мені важливо розуміти свої бажання. І тут я можу зробити вибір, наприклад, погодитися подивитися фільм і відкласти книгу. Але зробити це не тому, що я завжди відштовхую свої бажання, а вибрати іншого з усвідомленого бажання зробити щось для стосунків.

Буває, що людина звикла автоматично підлаштовуватися під іншого. Можливо, це відбувається через те, що в дитинстві мої бажання ігнорували. І любили мене тільки тоді, коли я поступалася. Ці патерни переносяться у доросле життя, і надалі відносини будуються на цій основі. У близькості з кимось перестаєш себе відчувати.

Як зрозуміти, де я вибираю поступитися, при цьому залишаючись собою, а де підбудовуюся під когось?

Може бути таке, що поруч з іншим я взагалі дуже рідко розумію, чого хочу. І весь час запитую іншого: «А куди ми підемо, де будемо снідати, а що б ти хотіла з'їсти?».

Вам також може бути цікаво: Постійне прагнення до щастя

У соціумі ми не завжди можемо потурати своїм бажанням. Тому мова не тільки про те, щоб робити, що хочеш, але про те, щоб усвідомлювати та розуміти свої потреби.

Для наочності введемо поняття «Хочу. Можу. Але не вибираю». Наприклад, я хочу і можу читати книгу, але погоджуюся подивитися фільм, тому що в цього разу вибираю відносини. А не так: вибираю фільм, тому що в іншому випадку чоловік образиться. Погодьтеся, звучить зовсім по-іншому. Свобода бути собою — це в один вечір погоджуватися на фільм, а в інший ні, в інший вечір залишитися читати книгу і відмовити чоловікові в його бажанні. Це повернення собі свободи. Виходить, поведінка у зв'язці з контекстом, а не з прив'язкою до бажань інших.

Кожен раз я поводжусь по-різному. Це залежить від того, як пройшов мій день, як до мене звернувся чоловік тощо. Те, на чому ґрунтується терапія: в кожну хвилину часу я спираюся на свої почуття, свої уявлення і враховую загальний контекст.

Як з темою «бути собою» працює гештальт-терапія?

З одного боку, повертає чутливість. Тому що всі наші потреби живуть в тілі. Якщо ми голодні, то відчуваємо це у роті, в животі. Ще гештальт-терапія працює з системою уявлень про себе і про світ. Наприклад, хлопчик хотів плакати, а мама говорила, що так хлопцям робити не можна. Або дівчинка хотіла зробити перший крок, а тато сказав, що потрібно сидіти та чекати. У таких випадках може наступати сильний конфлікт. Адже, може, я за своєю природою жінка ініціативна, мені важливо робити перший крок. Але в дитинстві нав'язали інше уявлення. І тут я вже стаю не собою.

Вам також може бути цікаво: Скільки Життя у моєму житті

Можна навіть відчувати себе глибоко нещасним і не розуміти чому, – якщо живеш чужими патернами, а не так, як дійсно підказує тобі твоя суть.

Терапія допомагає виявити бажання в собі, зрозуміти, що саме ти хочеш, а не жити за нав'язаними уявленнями.

А як відрізнити «не хочу» від «боюся»? Наприклад, в контексті сім'ї та дітей.

Це досить складно, адже грань тонка і її важко помітити. Тому важливо помічати навіть дрібні внутрішні конфлікти та дискомфорт, щоб не доводити до кризи. Потрібно вчитися чути та слухати себе, довіряти собі, а не розраховувати на те, що хтось краще за вас знає, як для вас добре/погано.

Які є методи, щоб без терапії усвідомлювати себе?

Я б порадила почати з тіла. Для старту можна почати слухати та розуміти в собі такі моменти: що хочу з'їсти, чи зручно мені тут сидіти тощо. На жаль, ми звикли ігнорувати сигнали тіла. Випив знеболювальне і забув.

Там, де реалізуються справжні потреби, моя енергія зростає. Це ще один ключ до розуміння того, де я, а де хтось інший.

Вам також може бути цікаво: Наважуватись бути

Щоб зрозуміти, хто ти насправді, можна почати ризикувати, отримувати новий досвід. Припустімо, сказав комусь, що неприємно чути такий тон у свою сторону, і був почутий. Хоча раніше думав, що у відповідь почуєш агресію.

Часто людьми керує думка, що є якийсь інший, кращий я. Але насправді жодного іншого мене немає. І ось це, з одного боку, може дуже фруструвати, але з іншого, виявитися підтримкою і натхненням.