Американський Центр з контролю та профілактики захворювань (входить до складу міністерства охорони здоров'я США) опублікував звіт про статистику суїцидів за 1999–2016 роки. Дослідники зібрали дані з усіх штатів. У найбільш благополучних зростання склало близько 5%, в деяких (наприклад, Північній Дакоті) — шокуючі 57,6%. У середньому по країні кількість самогубств за ці 17 років зросла майже на 30%. Не дивно, що такі цифри сколихнули безліч обговорень — і серед дослідників, і серед психотерапевтів, і серед користувачів соцмереж.
В інших країнах статистика відрізняється на рівні цифр, але вектор змін той самий по всьому світу. От кілька моментів, про які варто задуматися:
Понад 50% тих, хто вчинив самогубство, не мали патологій психіки
Ідея про те, що самогубство можуть вчинити тільки психічно нездорові люди, не відповідає дійсності. За даними звіту Центру з контролю та профілактики захворювань, більше половини людей, які вкоротили собі віку у період з 1999-го по 2016-й, ніколи раніше не мали діагностованих патологій психіки, не перебували на обліку, а причиною такого рішення була не патологія, а проблеми — фінансові, особисті, робочі.
Думка про самогубство, якщо така промайнула, — це сигнал про проблему, який психіка видає за «рішення
Така думка — дуже явний і однозначний сигнал, і це не сигнал про божевілля, що насувається, а сигнал про серйозну незадоволеність своїм життям. Психіка при цьому «проскакує» один логічний крок і відразу підкидає «рішення», яке нібито «на поверхні».
Іноді в періоди напруги, коли додатково трапляється нова неприємність, ми думаємо щось на кшталт «От би кинути все і оселитися в лісі, щоб ніхто не чіпав і нічого не треба було вирішувати!» Якщо до нас навідує думка про «ліс», найчастіше ми інтерпретуємо її правильно: просто як метафоричний сигнал про втому, невдоволення роботою або стосунками. Зловивши себе на думці про негайну втечу на край світу, ми починаємо думати, як поліпшити своє життя, вирішити проблеми або знайти можливість відпочити, а зовсім не гуглимо «як побудувати землянку». Той самий механізм повинен працювати в разі фонової думки про суїцид, коли така промайнула: це сигнал на проблему, а не спосіб її вирішення.
«Відволіктися і мислити позитивно» — не найкраща реакція у відповідь на думки про суїцид
Якщо така думка — сигнал про проблему, логічно зробити крок назад і цю проблему сформулювати, а не намагатися «відігнати думку» і прикинутися, що нічого не відбувається.
Уявіть, що людина сидить в офісі і раптом отримує робочий мейл: «Привіт, у нас впали показники на твоїй ділянці, здається, виникла якась проблема. Потрібно розібратися». Людина видаляє лист, вирішивши не концентруватися на негативі і мислити позитивно.
З точки зору внутрішнього механізму, спроба позбутися поганих думок виглядає так само. І ефективність приблизно на тому ж рівні. Ваша психіка відправила вам імейл про те, що щось пішло не так. Причин можуть бути сотні, методів вирішення проблеми — тим більше. Тож найправильніший підхід — підключити фахівця і разом розібратися, про що це все говорить і що все це означає.
У соціальному сенсі суїцид може бути «заразним»
Величезна небезпека статистичного сплеску самогубств — в деякій «заразності»: що більше самогубств висвітлюється в медіа, що більше історій про самогубство розповідають знайомі знайомих, то більше такий метод «вирішення» проблем відчувається як нормальний, прийнятний, поширений, прийнятий у суспільстві. Важливо не піддаватися цій ілюзії. І якщо новини пригнічують, лякають або змушують вас думати, що це хороший варіант виходу із ситуації, — варто захистити себе від таких новин.
Для гострих станів є телефон гарячої лінії
Для суїцидальних імпульсів, які дуже складно контролювати тут-і-зараз, у всіх країнах Європи є безкоштовні цілодобові лінії психологічної допомоги. Ці телефони можна швидко знайти в пошуковику для кожної конкретної країни. Фахівці гарячих ліній добре підготовлені та допомагають впоратися з гострою кризою.
Досвід психотерапевтів показує, що час від часу думки про самогубство можуть приходити абсолютно здоровим психічно і цілком успішним (з точки зору стороннього спостерігача) людям. Довгострокова психотерапія допомагає розібратися, звідки ці думки беруться, на який біль вказують і як ми можемо все змінити.
