«Моя цінність не залежить від розміру джинсів, які я ношу» — Альона Камінська про РХП

Звідки беруться розлади харчової поведінки? Чи правда, що сильне бажання схуднути до літа може бути першим симптомом? Чому корисно фотографувати себе з різних ракурсів? Про здорові стосунки з тілом — в інтерв'ю з психотерапевткою Альоною Камінською.

Що таке здорові відносини з тілом і з їжею? Як це розуміє психотерапія?

Перший критерій — як вибирається їжа, чи є тілесна чутливість під час підбору продуктів. Тобто людина купує те, що їй смачно, а не те що десь кимось названо корисним. А якщо їжа підбирається на основі ідеї — це вже перший дзвіночок.

Досить складно чітко сказати, в який момент закінчуються «здорові стосунки з тілом» і починаються нездорові, оскільки цей перехід поступовий, а не різкий. Я думаю, що питання, яке може допомогти людині зрозуміти більше про якість своїх відносин з тілом, — «Як це впливає на мою якість життя? Чи допомагає це мені бути тією людиною, якою я хочу бути?».

Якщо людина не обожнює себе — це не проблема. Достатньо, щоб був певний рівень прийняття себе і турботи про себе. Це можливість спостерігати за своїм тілом і перевіряти, що смачно, що корисно, від чого в шлунку легко, а від чого важко.

Це також розуміння, що моя цінність не залежить від розміру джинсів, який я ношу.

Як відчути грань, де «хочу схуднути до літа» перетікає у щось, із чим треба йти до психотерапевта?

Тут важливо розпізнавати, що відбувається, якщо схуднути до літа не вдається. Якщо від влізання в шорти залежить, чи піду я на пляж, то це вже сигнал, що я не зовсім живу своє життя. В тому сенсі, що проявляється зацикленість на зовнішньому вигляді, яка впливає на мій вибір і вчинки. Якщо великий шматок моєї самооцінки та самоповаги вибудовується на фізичних параметрах, це буде створювати складності. Тому що буде відчуття, що при щонайменшій зміні тіла моє життя може погіршитись. А моє тіло змінюється навіть протягом дня. Оптимальний варіант — сприймати своє тіло як інструмент, щоб жити своє кльове життя.

Постійне прагнення бути в певній формі та підтримувати це через дієти — перші симптоми РХП. Вже давно доведено, що схуднення в короткі терміни загрожує ще більшим набором ваги. Згодом це заганяє людей в замкнутий цикл зі схуднень.


Радимо подивитися: Альона Камінська. 5 запитань про порушений образ тіла і розлади харчової поведінки



Звідки взагалі виникають РХП? Чи обов'язково це ненормальні відносини з їжею в сім'ї або критика зовнішності батьками? Чи може РХП «вилізти з нізвідки» в дорослому віці?

РХП — завжди результат взаємодії багатьох факторів: генетична схильність, сім'я, оточення, особиста життєва історія. Сюди входить і вплив сім'ї, і критика близьких, навіть з хороших намірів.

Ще один фактор — генетика. Є досить свіжі дослідження, де виявлено, що анорексія є генетичним захворюванням. А далі вже залежить, в яке середовище потрапляє людина.

Є ряд психічних захворювань, з якими РХП йде у зв'язці. Наприклад, депресія, коли апетит може підвищуватися або знижуватися, а їжа стає єдиним доступним способом отримати задоволення або втішити себе.

Як відмежуватись від пропаганди дієт в соцмережах, коли всі навколо худнуть, а бути товстою/некрасивою — «погано»?

В першу чергу, якщо говорити про соціальні мережі, важливо наповнювати свої стрічки сторінками, де показані різні тіла. А не тільки ідеальні картинки після ретуші.

Ще один інструмент, який я даю клієнтам, і він показує дуже гарні результати, — фотографувати себе з різних ракурсів. Не вибирати тільки ліву «робочу» сторону, а брати й фотографувати себе в випадкових і несподіваних позах. Так ми отримуємо можливість спостерігати за собою і своїм тілом збоку. Ми усвідомлюємо, що наш живіт не завжди втягнутий ідеально, адже ми рухаємося, ходимо, показуємо різну міміку. І все це абсолютно нормально.

Наприклад, у людей тіло може виглядати дуже по-різному навіть протягом одного дня.

Що ховається за бажанням схуднути?

Я думаю, що бажання схуднути — це вже наслідок. Спочатку за ним можуть стояти різні історії. Аж до переїзду в іншу країну, зміни кола спілкування і тривалого стресу. Схуднення в такому випадку — інструмент і спроба стабілізувати своє життя, повернути контроль над ним.

Звичайно, це може бути реакцією на травму, щоб заглушити біль. Або ж пошук любові, схвалення і прийняття.

Орторексія (нав'язливе прагнення до «здорового і правильного харчування») — маловідомий термін, але якщо поспостерігати за соцмережами, цього дуже багато. У чому причина?

Тут також працює сукупність факторів, як і в РХП. Різниця тільки в прояві. Нібито якщо я не з'їм броколі, а з'їм чіпси, моє життя стане неідеальним, а я — тим паче.


Радимо подивитися: Наталя Трушина. 5 запитань про булімію



Як психотерапія працює з порушенням харчової поведінки? На що робиться фокус: на поведінку, пов'язану з їжею, або на глибші шари, на самооцінці або тривозі?

Це цілий комплекс заходів. Є думка, що потрібно працювати цілою командою, щоб впоратися. Це робота з психотерапевтом, дієтологом і лікарем. Оскільки в українських реаліях це буває складно організувати, то психотерапевт працює і з харчуванням, і з внутрішнім світом людини.

Наприклад, коли людина не доїдає, ми працюємо над поступовим збільшенням і різноманітністю раціону. Якщо харчування хаотичне, то завдання терапії — зробити харчування передбачуваним. Тут важливо, щоб їжа завжди була в доступі, а головне — поживною, включала в себе білки, жири, вуглеводи, а також вітаміни та мікроелементи.

Через роботу з харчуванням ми поступово переключаємось до того, як ця проблема виникла і яку особисту задачу людина намагається вирішити в такий спосіб, шукаємо більш ефективні альтернативи. Тут робота вже більше переключається на образ тіла: як людина до себе ставиться, на чому базується її самоповага і цінність, якою людиною вона б хотіла бути.


Вас може зацікавити: Марія Макуха. Лікування від сорому


Інші публікації
Оберіть терапевта