Що таке психосоматика? Чому певні феномени психіки можуть проявлятися на рівні тіла і цілком реальних фізичних симптомів? Як запобігти формуванню психосоматичних захворювань чи вчасно помітити їх і звернутися по домогу? Розповідають психотерапевти Тритфілд

Відповідає психотерапевтка Вікторія Сухарєва

Психотерапевтка Виктория Сухарева

Що таке психосоматика? Чому якісь феномени психіки можуть проявлятися на рівні тіла і цілком реальних фізичних симптомів? Які захворювання чи симптоми найчастіше мають психосоматичну природу?

Психосоматика досліджує взаємозв'язок між психікою і фізіологією людини, а також те, як емоційний стан впливає на здоров'я та фізичні прояви хвороб.

Феномени психіки можуть проявлятися на рівні тіла через те, що психічний стан має здатність впливати на функції органів і систем організму. Наприклад, стрес може призвести до збільшення вироблення гормонів, які можуть викликати певні фізичні симптоми, такі як біль у грудях або головні болі, коливання температури і тиску, тремтіння, запаморочення тощо.

Навколо цієї теми існує багато міфів.

Міф: Психосоматичні симптоми — це вигадка.

Факт: Психосоматичні симптоми є реальними і можуть бути зумовлені стресом або емоційними проблемами. Це не означає, що людина просто «вигадує» свої проблеми, але психологічні фактори можуть впливати на фізичний стан.

Міф: Психосоматичні розлади — це слабкість характеру.

Факт: Психосоматичні розлади не пов'язані зі «слабкістю характеру». Вони можуть розвинутися внаслідок стресу, травми, генетичної схильності або соціальних обставин.

Міф: Психосоматичні розлади можна вилікувати лише психотерапією.

Факт: Лікування психосоматичних розладів вимагає комплексного підходу, який може включати психотерапію, медикаменти, а також зміни у способі життя (регулярне виконання фізичних вправ, харчування та навчання технікам релаксації).

Міф: Психосоматичні симптоми завжди зникають, коли стрес зник або емоційні проблеми розв’язані.

Факт: У багатьох випадках психосоматичні симптоми можуть зменшитися або зникнути після вирішення психологічних проблем. Однак іноді психосоматичні симптоми можуть продовжуватися навіть після цього, особливо якщо симптоми стали хронічними. Тоді потрібно комплексне лікування, яке може включати психотерапію, фізіотерапію, медикацію та інші підходи для полегшення симптомів.

Психіка та психічний стан людини можуть впливати на тіло через нейроендокринну та імунну системи організму. Наприклад, під час стресу головний мозок виділяє ряд гормонів, таких як адреналін і кортизол, які підвищують артеріальний тиск, збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують рівень цукру в крові та можуть призвести до інших фізіологічних змін.

Також психічний стан людини може впливати на імунну систему, яка відповідає за боротьбу з інфекціями та захист організму від хвороб. Дослідження показали, що поганий емоційний стан, стрес та тривожність можуть знизити імунітет та збільшити ризик захворювання на інфекції та інші захворювання.

Крім того, емоційний стан може впливати на поведінку людини та її стиль життя, що також може мати вплив на здоров'я. Наприклад, депресія може призвести до втрати інтересу до їжі та фізичної активності, що може викликати симптоми, пов'язані з недоїданням та недостатньою фізичною активністю.

Найчастіше психосоматичну природу мають такі захворювання:

1. Шлунково-кишкові розлади: синдром подразненого кишечника, гастрит, виразкова хвороба, запор та діарея.

Стрес може викликати зміни в травній системі організму: збільшення кислотності шлунка та зменшення рухливості кишечника. Поганий емоційний стан може призводити до розвитку синдрому подразненого кишечника та інших функціональних порушень шлунково-кишкової системи.

2. Серцево-судинні захворювання: гіпертонія, аритмії, стенокардія та інфаркт міокарда.

Серцево-судинні захворювання можуть бути спричинені тривогою, напругою та стресом. Наприклад, дослідження показали, що люди зі стресом та тривогою мають підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та інших серцево-судинних захворювань. Крім того, стрес може викликати зміни в ритмі серця та підвищити ризик розвитку стенокардії та інфаркту міокарда.

3. Дерматологічні захворювання: екзема, псоріаз, алергічні реакції на шкірі та інші шкірні проблеми.

Дерматологічні захворювання можуть бути пов'язані зі стресом та емоційним перенапруженням. Стрес може викликати погіршення стану шкіри та різні шкірні проблеми, такі як псоріаз, екзема та алергічні реакції.

4. Болі у спині та головні болі, які можуть бути спричинені напругою та стресом.

5. Аутоімунні захворювання, такі як ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерєва та лупус.

Важливо зазначити, що психосоматичні симптоми можуть бути присутні в будь-якій хворобі, яка спричинена фізичними або психічними чинниками.

Якщо у вас є симптоми, які можуть мати психосоматичну природу, важливо звернутися до лікаря. Лікар може допомогти визначити причину симптомів та відповісти на ваші запитання. Якщо лікар вважає, що симптоми мають психосоматичну природу, він може порадити психотерапію, релаксаційні техніки та інші методи, які допоможуть знизити рівень стресу та покращити емоційний стан.

Також важливо звернути увагу на свій стиль життя, спробувати знизити рівень стресу та підтримати фізичне та психічне здоров'я фізичною активністю, здоровою дієтою, відпочинком та сном.


Вас може зацікавити: Альона Камінська. 5 запитань про порушений образ тіла і розлади харчової поведінки


Відповідає психотерапевтка Юлія Осьмак

Психотерапевтка Юлія Осьмак

Чому дуже часто процеси у психіці перекидаються на стосунки з їжею? І ми заїдаємо стрес чи, навпаки, втрачаємо апетит через стрес. Або свідомо намагаємося обмежувати себе в їжі, якось її контролювати. Чим відрізняються умовно здорові стосунки з їжею від проблемних?

Організм людини — це складна система, функціонування якої залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, регулюється емоціями, гормонами тощо. Стрес та дістрес (стан довготривалої стресової ситуації меншої інтенсивності) зазвичай провокує суб'єктивний та об'єктивний стан небезпеки. Для компенсації таких станів організм виробляє більше інсуліну. Інсулін — це гормон-антагоніст до гормону стресу кортизолу). Нам потрібно відчути БЕЗПЕКУ тілесно. Найлегший спосіб пережити стан безпеки — це отримати речовини, запаси енергії. Фізіологічно підвищується голод і потяг до певних продуктів (солодкого, жирного, алкоголю). Тому часто для врівноваження стану психіка обирає або напрацьовує компенсаторні механізми: будувати відносини і створювати певні ритуали за допомогою їжі.

У разі так званого «заїдання стресу», а частіше всього дистресу, люди простим способом отримують суб'єктивне тілесне переживання спокою та безпеки, вживаючи ту їжу, яка приносить задоволення. Частіше це солодка та висококалорійна їжа: випічка, морозиво, солодощі. Це природній процес заспокоєння, знайомий нам від народження, коли малечу годують солодким молоком.

Іноді ми зауважуємо, що апетит пропадає. Реакція у всіх індивідуальна. Але спільним для обох типів є регулювання психологічного стану вживанням/відмовою від їжі для заспокоєння.

Частіше у стані гострого стресу організм переводить системи харчування та розмноження у «сплячий режим» та використовує резервні запаси енергії в печінці та м'язах для втілення первинної реакції на стрес «бий-біжи-замри». Яка у кого спрацьовує — спрогнозувати неможливо. Тільки досліджувати та усвідомлювати свої реакції.

Зважайте на те, що у випадку пережитого стресу можуть загостритися хронічні захворювання або з'явитися нові. Це також може вплинути на спосіб харчування.

У разі контролю потрапляння кількості їжі в організм можемо розглядати такий симптом, як можливість хоть щось контролювати у хаосі зовнішнього світу. І в такий спосіб досягти відчуття безпеки через контроль над харчуванням. Але це вже усвідомлений процес, який, можливо, використовувався раніше або вперше з'явився як спосіб подолання тривоги.

Зустрічаються такі пояснення: «Як я можу тут їсти, коли інші люди голодують, страждають, тощо?» і їжа тут виступає одним зі способів співпереживати разом з громадянами своєї країни. Тут треба зауважити, що виживання є обов'язком кожної людини. Якщо ви чуєте такі міркування від дітей та підлітків, важливо пояснювати та шукати інші способи допомагати суспільству, не шкодячи собі.

Усі способи адаптації індивідуальні та вони можуть змінюватися протягом життя.

Умовно здорові стосунки з їжею — це така форма харчування, де людина може споживати будь-яку придатну для споживання їжу, розмір з'їденої порції регулюється відчуттям насиченості, а після прийому їжі людина відчуває задоволення. Голод-насичення не прив'язаний до емоційних переживань. Є здатність задовольнити голод доступними продуктами. Вибір продуктів харчування відбувається за наявності відповідних умов вибору: доступності продуктів та наявності ресурсів їх придбати.

До нездорових стосунків з їжею відносять жорсткий та категоричний суб'єктивний поділ їжі на здорову-нездорову, хорошу-погану. Страх та катастрофізація наслідків після вживання певних продуктів. Контроль об'єму та часу споживання їжі. Почуття провини після вживання «неправильних» продуктів. Формування раціону зі зниженими калоражем через власні переконання. «Відпрацювання» кожної зайвої чи надмірної їжі спортивним тренуваннями чи активностями. «Звільнення» від їжі у різний спосіб.

Також відмічаємо «емоційне заїдання», в тому числі й стресове. Тобто споживання їжі, яке залежить від емоцій, а не тілесного відчуття голоду. Такий тип може бути і ситуативним, і вже сталою звичкою уникати складних переживань чи полегшувати їх.

Компульсивні переїдання теж відносять до нездорових відносин з їжею. Це стани, коли контроль реальності у людини відключається і споживання їжі відбувається майже несвідомо.

На жаль, останні дослідження в статистиці перших проявів розладів харчової поведінки фіксують збільшення вікового діапазону: нижня границя змістилася до 8 років, а верхня — збільшилася до 40+ років. Також раніше подібні розлади спостерігалися переважно у жінок, але станом на зараз гендер вже не є визначальним.

Коли відносини з їжею все більше стають нездоровими, важливо звертатися за допомогою спеціалістів. Бережіть себе і своїх близьких.


Вас може зацікавити: Юлія Осьмак. Їжа як спосіб регуляції відносин із навколишнім світом


Відповідає психотерапевтка Марина Кондратенко

Психотерапевтка Марина Кондратенко


Що можна зробити, щоб довготривалий стрес через повномасштабну війну не призвів до захворювань і психосоматичних симптомів у цивільних? Чи є якісь типові «дзвіночки», що стрес вже починає впливати на тіло і здоров'я й час реагувати?

Загалом утворення психосоматичної симптоматики є явищем непростим, але якщо в гонитві за ясністю та простотою ми спростимо складне, то для мене це звучить так: якщо ви усвідомлюєте і проживаєте стрес — злитесь, сумуєте, тужите, переживаєте власну безпорадність, лякається до чортиків, матюкаєтесь від злості, донатите від люті чи завмираєте з переляку — ви маєте стресс і поганий настрій.

Якщо ж ви, перебуваючи в явно стресовій ситуації (війна), всіляко уникаєте визнавати й переживати вже існуючий стрес — підбадьорюєте себе, зашучуєте болісні моменти, веселите себе з бажання уникнути неприємних переживань, — ви отримуєте ще й психосоматику. Тобто стрес ви маєте у будь-якому випадку. Ви можете проживати стрес — і матимете лише стрес. Або уникати його — і заробити ще й психосоматичний симптом.

Я розумію, як важко знову переживати неприємні почуття через обстріли чи нерадісні новини. Як сильно не хочеться втрачати працездатність і концентрацію уваги. Яким незручним, недоречним і несвоєчасним може бути саме в цей період життя якийсь депресивний епізод. А ще я розумію, як страшно буває, що ті почуття будуть занадто сильними і, наче височезна хвиля цунамі, зібʼють вас з ніг і понесуть геть від реальності, в якій треба якось жити, працювати, доглядати дітей, сплачувати комунальні та готувати вечерю.

Я багато разів бачила, як від страху випустити оте безконтрольне «цунамі» не дають виходу навіть тонким потічкам сліз. Бо не на часі, бо зараз незручний момент життя, бо нема з ким поділитися. А тим часом резервуар наповнюється по вінця, сил та енергії на стримування тієї бурі потрібно все більше. І те, що щільно отримується всередині, знаходить нелегальний спосіб вибратись назовні через тілесний симптом.

Тож, відповідаючи на питання «що можна зробити», — проживати і не уникати, хоч як би несвоєчасно, недоречно чи незручно це не було. А якщо самостійно зробити це не вдається — звернутися до психотерапевта. Якщо мова йде про стрибок в глибини океану емоцій, а ви не вмієте плавати ще й води боїтеся, то цілком нормально заручитися підтримкою тренера з плавання та розпочати знайомство з водою в дитячому басейні, а може, навіть і в пластмассовому тазку просто постояти для початку;)

Це може бути безцінно — зʼясувати, що ти можеш регулювати глибину занурення і, якщо накриє хвилею з головою, то поряд є досвідчений плавець, нарукавники та кльовий рятівний жилет.

Чи є якісь типові «дзвіночки», що стрес вже починає впливати на тіло і здоров'я і час реагувати?

Усі ми різні, а головне, — надзвичайно креативні. Відтак симптоми, що говорять про надмірний психологічний тиск, можуть бути дуже різними.

Зазначу кілька симптомів, на які останнім часом скаржаться значно частіше, аніж на інші.

З найпростіших, які частенько ігнорують чи пропускають як недостатньо серйозні, це симптом тремору — таке собі тремтіння рук та ніг, ніби як від напруження чи збудження. Таке, знаєте, відчуття, ніби хвилюєшся перед виступом, проголошенням тосту чи перед екзаменом. Воно часто відчувається не лише в кінцівках, а і в області грудної клітини. І якщо це відчуття перманентно присутнє в тілі без обʼєктивних на то причин — час насторожитися.

Також приводом насторожитися є поганий сон — поверхневий, не глибокий, тривожний. Або ж при субʼєктивному відчутті, що хочеться спати, відхід до сну затягується на години через набридливі думки. Також буває, що заснути легко, але посеред ночі сон переривається безпричинно і повторне засинання відбувається складно.

Ще додам, що тривожними дзвіночками є, звичайно, біль у грудях та панічні атаки. Вони є вже доволі помітними та відчутними симптомами того, що стрес надмірний. Разом з тим, біль в області грудей є специфічним симптомом, і щоб говорити про його психосоматичний характер, обовʼязково необхідно виключити фізіологічні причини болю. Для цього треба звернутися до лікаря загальної практики та пройти необхідні обстеження.


Вас може зацікавити: Панічні атаки. Рубрика: Психологи не дають порад


Відповідає психотерапевтка Тетяна Ширяєва

Психотерапевтка Тетяна Ширяєва

Як психотерапія працює з психосоматикою? Як знайти причину фізичних симптомів, якщо взагалі не зрозуміло, звідки і чому вони виникли? Які підходи і техніки застосовуються в роботі з психосоматикою і наскільки це ефективно?

Людина живе у світі, з яким контактує і задовольняє/не задовольняє свої потреби. Яким би не був контакт, на нього відбувається реакція і вона усвідомлюється (в найпозитивнішому із сценаріїв). Однак інколи цей контакт супроводжується виникненням певного симптому хвороби, що, простими словами, є неможливістю відреагувати «у світ». Натомість переживання спрямовується звичним і безпечним способом у напрямку «на себе». Говорячи про безпеку чи звичку, ми не маємо на увазі садомазохістського вибору постраждати, хоча і він інколи має місце. Ми говоримо про те, що в силу певних життєвих обставин випрацювався безпечний спосіб переживати себе у взаємодії із зовнішнім світом та людьми. І якщо переживати контакт через відкрите проживання певних емоцій чи почуттів немає можливості, то вектор відреаговування спрямовується всередину, на самого себе.

Ми реагуємо на світ і на те, яким чином у взаємодії з ним задовольняємо певну свою потребу. Це супроводжується виникненням відчуттів і почуттів, відмова під переживання яких і є стартовою точкою розвитку психосоматичних симптомів. Оскільки емоції та почуття неможливо проігнорувати, а почуття, своєю чергою, не можна усвідомити / прожити / відчути, то вектор змінюється «всередину» і призводить до виникнення болю. З іншого боку, виникнення болю може бути сигналом про наявність непрожитої емоції чи почуття.

Часто хвороба є легким способом отримати увагу, любов та турботу (якщо єдиним способом отримати увагу дорослих у дитячому віці була хвороба); способом вирішити конфліктну ситуацію (батьки перестають сваритися, коли дитина страждає, а в дорослому віці цей нехитрий спосіб дозволяє уникати діяльностей, від яких неможливо відмовитися прямо, бо це супроводжується почуттями провини чи сорому, наприклад); дати собі можливість нарешті відпочити (якщо немає можливості сказати «СТОП» усім відповідальностям, бо хто ж, якщо не ви?) тощо. При цьому людина хворіє не за планом, це такий собі автоматичний спосіб вирішення внутрішньої конфліктної ситуації зрозумілим робочим способом.

Отож, говорячи про психосоматику, ми маємо на увазі:

Конверсійні симптоми — виникнення відчуттів у певних частинах тіла як спосіб проживання складних почуттів. Наприклад, осліпнути, щоб не бачити.

Функціональні синдроми спостерігаються, коли запускається автоматичний і неусвідомлений процес, коли засобом задоволення потреби є хвороба. Спочатку дія повторюється, набуває автоматичності й закріплюється у вигляді неврозу. Наприклад, якщо дитина не вміє / не може уникнути некомфортної ситуації у школі, вона починає переживати болі, в результаті яких їй дозволяється не йти до школи, а відтак, є можливість уникнути переживання неприємних почуттів. Дитина скаржиться на болі і відчуває їх, хоча органічної природи хвороби немає і лікарі можуть не бачити причин для больових відчуттів.

Психосоматози — фінальна стадія, яка увінчує тріаду конверсійного симптому, який в результаті невирішеності проблеми став функціональним синдромом і призвів до органічних змін в організмі.

Таким чином, симптом чи хвороба виконують функцію захисту від переживання некомфортних ситуацій чи неприємних емоцій. Такий собі спрощений спосіб прожити щось важливе, але у доволі безпечний, бо до болю знайомий, спосіб.

У терапевтичному просторі робота із психосоматичними симптомами потребує часу та сил. Зрозуміло, що за наявності органічних порушень однієї психотерапії може бути недостатньо. Втім, усвідомлення послання, яке надсилає хвороба, є визначенням особистісного смислу того, що відбувається в житті, а отже, сприяє одужанню.

Гарний спосіб зрозуміти потребу у хворобі — це співвіднести фізичний стан (симптом чи хворобу) із досвідом, який переживається. Важливо змінити свою емоційну реакцію на біль, бо саме тривога, страх та відчуття втрати контролю запускають цикл хвороби. Важливо не уникати зустрічі із симптомом та причиною, а зустрітися із ними, досліджуючи смисл самого симптому та того досвіду, який він привносить у життя людини. Це добре виходить у роботі методами гештальт-терапії, психодрами, схема-терапії. Робота спрямовується на пошук іншого способу задоволення потреби, цього разу вже не через хворобу.

При цьому усвідомлення особистісного значення симптому є важливим, бо на місці невилікованої причини цілком ймовірно може виникнути новий симптом. Адже неусвідомлена потреба так і залишається незадоволеною.

Інші публікації
Оберіть терапевта